21 фотографія 2021 року

Вже 15 тисяч людей об’єднує фейсбук-спільнота «Українська вулична фотографія», присвячена вуличній фотографії в Україні та українським вуличним фотографам, які знімають по всьому світу. Вона була створена чотири роки тому зусиллями трьох українських фотографів: Михайла Палінчака, Тараса Бичка та Володимира Петрова. Колективною працею вони вирішили творити візуальний архів життя сучасної України та українців, а також об’єднання українських фотографів зі спільною пристрастю до вуличної фотографії, прямої та чесної форми документування дійсності.

«Вулична фотографія — жанр, який межує із репортажною, документальною та художньою фотографією, — говорить одна з модераторок групи, фотографка Reporters Яна Сідаш. — Насправді, вулична фотографія не вимагає наявності вулиці чи навіть міського середовища. Головна вимога до локації зйомки — наявність соціальних взаємодій».

Щомісяця модератори групи спільно з редакцією Reporters обирають найкращу світлину, які ми протягом року публікуємо на сайті. У підсумках року ми вирішили зробити не лише підбірку цих найкращих 12 фотографій за рік. Але також попросили засновників та модераторів групи поділитись фотографіями,  які найбільше вразили їх під час відборів цього року, і розповісти, що саме сподобалось кожному з них.

Грудень

Листопад

Вибір Володимира Петрова,
українського документального фотографа, співзасновникагрупи «Українська вулична фотографія». Знімати почав у 2004 році. Від 2014 року і донедавна працював фотожурналістом в газеті Kyiv Post.

«Мені сподобалася простота і естетична завершеність кадру. Нічого зайвого, яскраві, чітко означені кольори — червоний, зелений, жовто-гарячий і смарагдовий. За іронією життя, робітниця, що доглядає за клумбою, стає на неї схожою. Для мене й досі загадка, що то за квіти у мішку і навіщо їх там зібрано. Ця загадка привертає увагу глядача і, як на мене, робить світлину завершеною».

«Коли бачиш її вперше, подумки мимоволі виникає “ух ти!”, а відтак фотографові вдалося дещо, чого не так просто досягти з досвідченим глядачем. Виникає асоціація з неспокійною поверхнею води, коли дивишся на неї під кутом, і там відображається небо. Мені сподобався схоплений на фото вітер — динаміка стихії на статичному зображенні. Навіть дріт, який порушує медитативність споглядання, не завадив моєму перфекціонізму виділити серед інших прекрасних світлин саме цю. Кольорова гама зимового вечора заспокоює і ніби присипляє, а ти сидиш удома, в теплій квартирі, і дивишся у вікно надвір, де зимно і, завиваючи, гуляє хуртовина».

Жовтень

Вересень

Вибір Ярослава Жарковського,
українського вуличниого фотографа із Кам’янця-Подільського, модератора групи. Публікувався в українських виданнях The Village Україна, Reporters, Untitled. Фіналіст міжнародних конкурсів та фестивалів Documentary Family Awards 2020, London Street Photography Festival 2021, Fujifilm Moment Street photo Awards 2021. 

«У світі вуличної фотографії вже досить тривалий час панує тенденція до світлин з ефектом “Вау”—  глибокі тіні й силуети, гумор, неймовірні стрибки у воду на індійських пляжах, гра із простором та зовнішньою рекламою. На таких світлинах відчувається, що автор хоче вразити глядача, показати свою майстерність. Там більше автора, ніж творчого висловлювання. Але на світлині Володимира Полиняка, якщо затримати погляд бодай на хвилину, глядачеві шар за шаром, в залежності від рівня культури, відкриватимуться різноманітні смисли: анекдот, безвихідь, можливість, непохитність, амбіційність, аскетизм, віра…»

Серпень

Липень

Вибір Яни Сідаш,
модераторки групи, української вуличної та документальної фотографки зі Львова.  Публікувалася в українських виданнях The Ukrainians, Bird in Flight, Reporters, The Village Україна, Untitled та Prostranstvo.media. Фіналістка міжнародного конкурсу Fujifilm Moment Street Photo Awards 2021.

«Ця світлина подобається мені своєю багатошаровою деталізацією і композицією елементів у кадрі, їхнім діагональним розміщенням. Дивлячись на неї, не одразу розумієш, що саме тут зображено. Погляд ковзає поміж кутами і серед — на перший погляд — хаосу поступово знаходить баланс на руках і перстні як заключному елементі. Цікаво, що на світлині не видно живої людини, втім, деталі самі створюють обриси жінки, що ховається за кадром. Відчувається її невидима присутність. Фотографія тут є способом документування дійсності і водночас образом, який ця дійсність створює».

Червень

Вибір Володимира Полиняка,
українського вуличного фотографа із Тернополя, модератора групи «Українська вулична фотографія». Публікувався у The Village Україна, Reporters, Bird in Flight, Untitled і Ukraїner. Фіналіст Istanbul Street Photography Festival 2020. 

Травень

«Є світлини, які завжди викликають у мене низку запитань — що відбувається, як можна було натрапити на такий сюжет, чому мене не було в той момент у тому місці? Якраз такою є світлина з удавом. Коли бачиш такий кадр, розумієш, що час для вибору ракурсу і налаштування камери вимірюється долями секунди — все відбувається максимально швидко й потребує блискавичної реакції. Для автора це фото стало виграшним квитком, адже, зупинивши час, йому вдалося зафіксувати незвичайну та вельми дивну мить».

Квітень

Березень

Вибір Тараса Бичка,
львівського фотографа-документаліст, учасника міжнародного колективу вуличних фотографів «Little Box Collective» та співзасновника групи «Українська вулична фотографія». Його світлини відзначали у фіналах міжнародних конкурсів Miami Street Photo Festival, London Photo Festival і Documentary Family Awards.

«Хоча фотографія з розбитим дзеркалом або склом вже дещо перетворилась на кліше, у цьому випадку це не заважає. Мені подобається, як фотограф устиг відреагувати на ситуацію та чудово розставити акценти на цій світлині. Розбите дзеркало сформувало «мозаїку», яку цікаво розглядати, вивчати всі деталі».

«Дивлячись на такий кадр, я завжди кажу собі “все склалося”. Помітна чудова робота автора з плановістю фотографії — чимало елементів, які перебувають у гармонії між собою, чудові кольорові акценти. Хочеться не залишити поза увагою жоден сантиметр, зрозуміти, що ж відбувається на цій світлині. Все це надовго залишає її у пам’яті».

Лютий

Січень

Вибір Михайла Палінчака,
співзасновника групи. Публікувався у The New York Times, Time, The Washington Post, The Guardian, Le Monde, Spiegel та багатьох інших світових виданнях. Брав участь у низці фотовиставок у США, Великобританії, Німеччині, Бельгії, Польщі. Протягом усієї каденції п’ятого Президента України Петра Порошенка працював його офіційним фотографом.

«Своїми пастельними тонами та великою кількістю деперсоналізованих постатей ця світлина підсвідомо відсилає до класичного європейського живопису на кшталт зимових пейзажів Пітера Брейгеля чи Гендрика Аверкампа. За понад чотири століття у Львові, оперуючи новою зображальною технікою, Кирило Коваленко спостерігає за зимовими розвагами згори, зайнявши брейгелівську позицію, уважно й неупереджено — від його погляду не сховається ніщо».

«Якби я мусив обирати одну-єдину світлину року з усієї групи, то нею стало би це фото Володимира Полиняка. Зняте у сучасній американській манері документальної фотографії за методом вуличної фотографії на перетині з концептуальною, воно перенасичене різними сенсами, можливими тлумаченнями та недомовленістю. Тут я знайшов власний бартівський punctum — удар, враження, яке встановлює прямий зв’язок із об’єктом на фотографії. Світлина Полиняка не відпускає мене, змушуючи постійно повертатися до цього ідеально тонкого та характерного зображення сучасної України».

Фото на кавері: В’ячеслава Ратинського