У пошуках Різдва на Донбасі

    У пошуках Різдва на Донбасі

    Чого на Різдво бажають українські бійці — у фотосерії Альберта Лореса

    Аби подарувати військовим трохи різдвяного дива, волонтери повезли на позиції на бахмутському напрямку більш як двісті кілограмів домашнього печива, млинці й солодощі, вифлеємський вогник миру і кілька дронів-камікадзе.

    Журналіст Крістіан-Жолт Варга і фотограф Альберт Лорес поїхали з ними — дізнатись, про що найбільше мріють наші бійці напередодні Різдва, і попросили їх написати свої святкові побажання. Військові мріють насправді про очевидні речі: мир в Україні і розпад Росії, дрони і танки ABRAMS, та чи не найбільше — про ротацію і свята вдома, в родинному колі. Тут, біля головної ялинки країни, найгостріше відчутні втома і виснаження. В розмовах у нашвидкуруч прикрашеній у прифронтовому селі хаті говорять про те, що війна буде довгою, а ситуація з міжнародною підтримкою зараз надскладна.


    Богдан «Дан»

    Дан, досвідчений ветеран, який отримав два поранення й осліп на одне око, відкрив притулок для бійців. Тут воїни можуть прийняти душ і перепочити кілька днів, перш ніж повернутися на позиції. Минулого тижня сюди приїздив відомий український співак Арсен Мірзоян: він приніс новорічну ялинку і багато прикрас. Богдан розвісив частину з прикрас у будинку, щоб «поліпшити настрій і допомогти розслабитись хлопцям, які приїжджають сюди з фронту».

    А от новорічна ялинка опинилась в іншому місці. Її поставили на перехресті по дорозі до Кліщіївки, між Костянтинівкою і Бахмутом. 

    — З усіх ялинок в Україні ця — найближча до лінії фронту. І ми вважаємо, що це головна новорічна ялинка країни, — каже Дан. — Її бачить кожен український боєць, який їде на фронт. Ми поставили її тут, щоб трохи покращити настрій тим, хто проїжджає повз. 

    Атмосфера довкола деревця апокаліптична: засніжені поля, кістяки спалених машин, повалені дерева і зруйновані будинки. Удалині чути звуки артилерійських боїв — фоновий гуркіт, який не вщухає. 

    Затримуватись тут небезпечно. Кілька іграшок на ялинці замерзли, як і новорічний мішок під деревцем, куди Богдан поклав жменю кілець від гранат.

    «Віталій»:

    «Та ясно. Ми постійно думаємо про це. Хлопці

    тільки про те й думають, що про Різдво. Прикрашають дрони дуже особливими різдвяними прикрасами», — каже командир. І видно, що він дратується, коли його запитують, чи є в бійців час бодай подумати про Різдво. 

    «Фокс»:

    «Ну так, до свят усі мають якісь бажання і мрії, і Різдво ми якось відсвяткуємо. Але у війни свят немає. В будь-яку хвилину плани можуть змінитись — і от в тебе залишилось п’ять хвилин, щоб вижити».

    «Троя»:

    «Востаннє був удома на свята у 2022 році. Моя дружина сказала, що без чоловіка ніякого Різдва не буде».

    Список бажань

    Щоб скінчилась війна і ми не програли.

    Хочу додому в Луганську область!

    Вижити.

    Найшвидшої перемоги.

    Щоб війна в Україні скоро закінчилась нашою перемогою.

    Щоб Бог захистив усіх українців.

    Щоб у кожного захисника за спиною був ангел-охоронець.

    Хочу, щоб закінчилась війна!!!

    Хочу додому, до сім’ї. 

    Повернути полонених наших побратимів на Батьківщину.

    Відбудувати нашу країну та навести порядок та чесність керівництва в нашій державі.

    Перемога.

    Хочу якнайскорішої перемоги.

    Повернення всіх українських дітей.

    Миру й добробуту.

    На Різдво бажаю вам миру та здоров’я, бо тільки ці дві речі найголовніші у світі.

    Цінуйте те, що маєте, та вірте у краще. Нехай Бог благословить вас та вашу сім’ю!

    Бажаю, щоб русня закінчилась в найближчий час.

    Бажаю, щоб свідомих українців ставало більше з кожним днем.

    Бажаю, щоб весь світ забув про існування Росії та ізолювався від неї.

    Бажаємо швидкої перемоги.

    Щасливого майбутнього для України і наших дітей.

    Здоров’я людям і державам, які допомагають Україні й турбуються про її долю.

    Бажаю, щоб в наступному році бійці, які вже другий рік на війні, мали можливість відпочити зі своїми близькими.

    Дочитали до кінця! Що далі?

    Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду, знань і ресурсів. А літературний репортаж — це ще й один із найдорожчих жанрів журналістики. Тому ми потребуємо вашої підтримки.

    У нас немає інвесторів чи «дружніх політиків» — ми завжди були незалежними. Єдина залежність, яку хотілося б мати — залежність від освічених і небайдужих читачів. Запрошуємо вас приєднатися до нашої Спільноти.

    Щотижня надсилаємо
    найцікавіше

    0:00
    0:00