5 Березня 2022

Вийдеш за мене?

Українці одружуються під час війни. Добірка світлин молодят

Війна, яку десять днів тому почала в Україні Росія, не зупинила життя. Українці, попри обстріли і бомбардування міст, народжують дітей просто у підвалах та сховищах та створюють сім’ї. Останні кілька днів у мережі з’являється все більше повідомлень про одруження. Наразі ми не маємо статистики, яка засвідчила б, чи стається це частіше, аніж у мирний час. Однак ці шлюби точно вкрай емоційні, бо додають віри у перемогу наших людей.

Роман Яремчук та Ірина Груздюк, Львів. Роман — резервіст ЗСУ. З початком війни одразу пішов служити. Війна підштовхнула пару до рішення взяти шлюб і охрестити місячну доньку. Фото: Катерини Москалюк.

Генеральна продюсерка інформаційного мовлення Суспільного мовлення Ангеліна Карякіна та начальник управління патрульної поліції Києва Юрій Зозуля одружилися 2 березня в Києві. Із традиційних весільних атрибув на церемонії були фата нареченої, обручки, букет та шампанське. Фото зі сторінки Ангеліни у Фейсбук.

Медсестра Київської обласної лікарні Марія та ІТ-спеціаліст і волонтер Дмитро одружилися просто у лікарні. Фото зі сторінки у Фейбук Олени Єфіменко.

Він — рятувальник з Одещини, а вона — донька рятувальниці з Одещини. Вони давно хотіли одружитися, і готувалися. Дуже засмутилися, що через війну весілля доведеться відкласти. Але їх друзі і колеги вирішили зробити їм справжній сюрприз. Фото: Головне управління ДСНС України в Одеській області.

Пара поліцейських на Тернопільщині. Сергій Гаврилюк — начальник одного з відділень поліції, його дружина Тетяна Кузьменко — старша психологиня сектору психологічного забезпечення. Фото: 20 хвилин.

Ярина Ар’єва та її партнер Святослав Фурсін, 21-річні, які одружилися в перший день нападу Росії на Україну, а потім, замість медового місяця, обидвоє приєдналися до Київської територіальної оборони, Київ, Україна, 27 лютого 2022 року. Фото: Михайло Палінчак.

ПІДТРИМАТИ ЗСУ

Репортаж

Дочитали до кінця! Що далі?

Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду, знань і ресурсів. А літературний репортаж — це ще й один із найдорожчих жанрів журналістики. Тому ми потребуємо вашої підтримки.

У нас немає інвесторів чи «дружніх політиків» — ми завжди були незалежними. Єдина залежність, яку хотілося б мати — залежність від освічених і небайдужих читачів. Запрошуємо вас приєднатися до нашої Спільноти.

Підтримати!