Зверніть увагу: цей сайт стає архівним, але не засмучуйтеся. Тепер Reporters — не онлайн-медіа з друкованою версією, а навпаки: паперовий журнал, що виходить 4 рази на рік і має діджитал-доступ для нашої Спільноти. Долучайтеся, щоб читати і дивитися усі нові репортажі та фотоісторії на сайті The Ukrainians Media та регулярно отримувати свій друкований Reporters

    Очі війни. За поглядами — наші захисники
    5 Квітня 2022

    Очі війни. За поглядами — наші захисники

    За місяць до початку великої війни Росії проти України ми опублікували фотопроєкт Сергія Коровайного «Очі передової» з портретами бійців, які тримали оборону на Донеччині. З міркувань безпеки, редакція не називала їхні імена та підрозділи, але показала натомість очі військових — погляди людей, які захищають наш східний рубіж.

    Із початком повномасштабного вторгнення Росії ці чоловіки очікувано вступили у бої за нашу землю. Дотепер один із них, на жаль, загинув, один зник безвісти і, щонайменше, п’ятеро отримали різної складності поранення. З дозволу військових публікуємо розширену версію фото проєкту і називаємо імена та показуємо обличчя тих, кого уже можна назвати. На цих знімках морпіхи з 503-го окремого батальйону морської піхоти і бійці Правого Сектору, які ціною власних життів продовжують захищати нас від російської агресії.


    Юрій, 51 рік, боєць 503-го окремого батальйону морської піхоти. Був поранений у бою. Переніс, зокрема, операцію по заміні ліктьового суглоба, зараз знаходиться у шпиталі.

    Богдан Вацик, 29 років, сержант 503-го окремого батальйону морської піхоти. Родом з Волині, у війську — з 2010 року. Зниклий безвісти. Був поранений, потрапив в оточення під час бою 9 березня поблизу селища Верхньоторецьке на Донеччині. 

    «Бодя не зміг вийти з оточення, — розповідає побратим морпіха. — Ми підбили три російських БМП, і потім в одній з машин знайшли його документи. Знаючи Вацика, він би не здався живим. Але ми все одно віримо, що Богдан зміг вибратися. Можливо він у полоні».  

    Боєць 503-го окремого батальйону морської піхоти.

    Позивний «Шева», 21 рік, боєць Правого Сектору. Продовжує боронити Україну.

    Позивний «Макс», 47 років, боєць Правого Сектору. Продовжує боротьбу за Україну.

    Дмитро, 29 років, офіцер 503-го окремого батальйону морської піхоти. Був поранений під час бою. Зараз знаходиться у шпиталі, відновлюється і ось-ось повернеться на службу.

    Позивний «Мамай», 62 роки, боєць Правого Сектору. Продовжує боротьбу за Україну.

    Знімок із серії Очі передової
    В’ячеслав, 29 років, офіцер 503-го окремого батальйону морської піхоти. Отримав численні поранення, коли виносив з поля бою побратима. Попереду на нього чекає тривале відновлення й ще кілька операцій, зокрема, з заміни колінного суглобу.

    Очі передової. Серія Сергія Коровайного
    Позивний «Пірат», 50 років, боєць Правого Сектору. Продовжує боротьбу за Україну.

    Фото із серії Очі передової
    Олег, офіцер 503-го окремого батальйону морської піхоти. Був поранений під час артилерійського обстрілу.

    Фотосерія Сергія Коровайного Очі передової
    Олександр, 20 років, армієць 503-го окремого батальйону морської піхоти. Отримав контузію в бою на Донеччині.

    Ігнат Калафатов, 20 років, матрос 503-го окремого батальйону морської піхоти. Загинув у бою поблизу селища Верхньоторецьке Донецької області. Запам’ятався побратимам гарним бійцем, який не розлучався на спостережному пості з трубою розвідника — найперше вважав її зброєю, а не автомат. В інтерв’ю Reporters казав, що після перемоги планує зробити пропозицію дівчині і одружитися. 

    Очі передової
    Боєць 503-го окремого батальйону морської піхоти.

    Олексій, 31 рік, боєць 503-го окремого батальйону морської піхоти.Продовжує боротьбу за Україну. 

    Редакція Reporters висловлює подяку усім чоловікам та жінкам, які в лавах української армії боронять Україну. У цьому проєкті немає жіночих очей лише тому, що в момент зйомки жінок на позиціях, де працювала знімальна група, не було.

    Дочитали до кінця! Що далі?

    Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду, знань і ресурсів. А літературний репортаж — це ще й один із найдорожчих жанрів журналістики. Тому ми потребуємо вашої підтримки.

    У нас немає інвесторів чи «дружніх політиків» — ми завжди були незалежними. Єдина залежність, яку хотілося б мати — залежність від освічених і небайдужих читачів. Запрошуємо вас приєднатися до нашої Спільноти.

    Щотижня надсилаємо
    найцікавіше

    0:00
    0:00