Бій за свободу

Польський репортер і свідок понад двадцяти революцій Ришард Капусцінський писав, що чи не всі вони починаються однаково: якоїсь миті людина у натовпі втрачає страх, а без страху — стає вільною. До Дня Гідності та Свободи та шостої річниці початку Революції Гідності ми розповідаємо про три місяці у центрі столиці, які змінили Україну, у знімках найкращих українських фоторепортерів.

Майже десята вечора. Довгий день 21 листопада 2013 року все ще не скінчився. Люди сходяться на Майдан Незалежності у центрі Києва. Тепло вдягнені, вони несуть прапори України та ЄС. Сотні стають тисячею. Частина планує ночувати. Цього дня по обіді уряд Азарова призупинив підготовку до підписання угоди про асоціацію з ЄС.

Люди не згодні. Вирішують, що цілодобово залишатимуться на Майдані, доки президент Янукович не підпише угоди на Вільнюському саміті. Це має статися за тиждень. Люди ще терплячі, але вже насторожені.

29 листопада українці дізнаються, що Янукович угоди не підписав. «Сьогодні українське керівництво обрало шлях «в нікуди» — заявляє Даля Ґрібаускайте, президентка Литви. О четвертій ночі 30 листопада силовики вриваються до протестувальників на Майдані та за пів години повністю зачищають територію — жорстоко, до крові, кийками і ногами. Кажуть, треба звільнити місце для новорічної ялинки.

Побиття сотень виводить на вулиці сотні тисяч. Люди стікаються до центру столиці звідусіль. Виходять інші українські міста та містечка. Це початок Революції Гідності — найбільшої акції протесту з часів Помаранчевої революції 2004 року. У найважливішій українській пісні написано: бій за свободу може бути кривавим.

Автор головного фото: Михайло Палінчак

[Підбірка опублікована за підтримки Посольства Королівства Норвегія в Україні. Погляди авторів не обов‘язково збігаються з офіційною позицією уряду Норвегії.]