Замуровані живцем

«В Україні узаконені довічні тортури. І це не алегорія, а юридичний факт», — так починає свій репортаж Дмитро Фіонік. І розповідає історію створення серії портретів тих, хто відбуває довічне покарання — у січні в стінах українського парламенту відкрилася виставка Олександра Чекменьова «Вихід до світла. Історії 40 не святих».

«За кожним портретом — людська доля. Виставка теж має свою долю. Її ідея виникла спонтанно. Ще влітку правозахисниця Яна Баранова разом зі священиком Юрієм Чорнобровим планувала відвідати своїх підопічних. Про ці плани Юрій Чорнобров розповів у барі своєму давньому знайомому, президенту Союзу дослідників сучасного мистецтва Геннадію Козубу. Після фрази отця Юрія про те, що в поїздку можна буде взяти фотоапарат, Геннадій Козуб зателефонував ще одному знайомому — фотографу Олександру Чекменеву. З цього все і почалося».

Протягом п’яти днів команда сфотографувала й сповідувала близько 50-ти довічно ув’язнених, відвідала п’ять колоній в різних областях України, проїхала 2 тисячі кілометрів і розчарувалася в навігаторі Google. Дмитро Фіонік розпитав їх про особистий інтерес до теми і те, про що мовчать портрети довічників. 

Читайте текст мовою оригіналу на Liga.net.