Як я голодувала, їла пейот і шукала видіння у мексиканській пустелі

«Коли всі всідаються, настає тиша, і батько з котячими очима бере слово. Він говорить неспішно, смакуючи слова разом із густим димом від свого косяка. Говорить про цілі, смисл, солідарність і єдність. Говорить, що ми, усі, хто сидить у тіпі, вже сім’я, і якщо комусь досі не довелося це відчути, то незабаром усім нам власними очима вдасться переконатись у достовірності його слів. Говорить, що всі проблеми — від голови, що її слід відрізати і прямувати за серцем. Наприкінці промови він хитро примружує очі, обводить поглядом простір і промовляє велике сердечне gracias, яке розуміють усі».

У мексиканській пустелі Вірікута щороку проводять La Búsqueda de Visión, або пошук видіння — ритуал, під час якого паломники з усього світу голодують, страждають від спраги, тримають обітницю мовчання, приймають пейот, гриби та аяхуаску просто неба на повній самоті протягом чотирьох, семи, дев’яти і тринадцяти днів. Винагородою стає видіння — містичне одкровення, послане Великим духом.

Репортаж Каріни Абдусаламової про те, як позбутися наносної міської зарозумілості та потонути у язичницькому благоговінні і страху перед силами природи, читайте повністю мовою оригіналу.

Ілюстрація: Максим Зацепін / Батенька, да вы трансформер