Як ми йдемо крізь вогонь
Це був дуже короткий і водночас украй довгий рік. Війна, яка почалася у 2014-му і тепер прийшла у кожен дім і в кожен регіон України, стала називатися «великою війною». Вона принесла безліч трагічних і болісних подій, але, разом із тим, і багато таких, які надихали.
Ми навчилися жити між новинами про перемоги і втрати, між тривогами і відбоями, між прощаннями і ракетними ударами у наші міста та села. Між «Як ти?» і ранковими зведеннями Генштабу.
Цей рік пронісся, наче кадри фоторепортажу, в якому герой історії — кожен із нас.
Дочитали до кінця! Що далі?
Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду, знань і ресурсів. А літературний репортаж — це ще й один із найдорожчих жанрів журналістики. Тому ми потребуємо вашої підтримки.
У нас немає інвесторів чи «дружніх політиків» — ми завжди були незалежними. Єдина залежність, яку хотілося б мати — залежність від освічених і небайдужих читачів. Запрошуємо вас приєднатися до нашої Спільноти.
