Я копав тунель під Берлінською стіною

9 листопада німці святкуватимуть тридцятиріччя падіння Берлінської стіни, одного із символів Холодної війни. 28 років східну та західну частину міста  розділяв «антифашистський оборонний вал». Історія стіни безжальна, кривава, сповнена розпачу, але зі щасливим кінцем.

Власне, стіни було дві, а між ними створили «смугу смерті» — з розтяжками, протитанковими шипами та відкритою ділянкою для розстрілу усіх втікачів без винятку. Перетин кордону потребував спеціального дозволу. Право вільного переходу мали лише пенсіонери. За спробу нелегального перетину карали позбавленням волі до 8 років, якщо втікача не вбили на місці. 

У 1961 році Йоахіму Нойману пощастило перебратися у Західний Берлін за допомогою контрабандного швейцарського паспорта. Йому довелося залишити свою дівчину та рідних із думкою, що він вже ніколи їх не побачить. Втім, скоро з однодумцями він почав копати тунель під стіною — 24 години на добу, сім днів на тиждень, у 12-годинну зміну, протягом кількох місяців. Справжнім страхом були прикордонники та агенти Штазі, які слухали рух під землею та копали власні тунелі для перехоплення. 

Історію-спогад про найуспішніший тунель під Берлінською стіною читайте мовою оригіналу за посиланням.

Фото — Michael Danner/The Guardian