Всередині тюремної держави Сіньцзяну

Сіньцзян — найбільший район Китаю розміром зо три України, відомий ще як Східний Туркестан, — від раннього Середньовіччя населяли тюрки- мусульмани. У XVIII столітті Сіньцзян захопила китайська загарбницька династія Цін. Від 1950-х новий китайський комуністичний режим намагається асимілювати етнічно й релігійно чужі для себе землі. Район десятиліттями змінювали демографічно, заселяючи китайцями й виселяючи звідти корінні народи. У 2017 році китайська влада почала запроторювати тисячі тутешніх уйгурів та інших тюркських і мусульманських народів у так звані «центри перевиховання» — наприклад, за носіння бороди, користування молитовним килимком або надумані зв’язки з ісламським тероризмом.

Китайський казах Єрбакит Отарбай живе у Казахстані. Навесні 2017-го 43-річний водій вантажівки, обтяжений боргами за лікування дружини, повертається у Китай — працювати у гірничодобувній компанії в Сіньцзяні. Чоловік не підозрює, що їде просто у пащу дракона. Вже за кілька місяців у його телефоні в забороненому у Китаї месенджері WhatsApp знайдуть відеопроповіді імама. Далі Отарбая понад рік «перевиховуватимуть» у центрі, схожому на нацистський концтабір. Там під дулами автоматів він вчитиметься бути правильним китайцем у класі, розділеному на учнів і вчителів сталевими тюремними ґратами.

Довгу і тривожну розповідь The New Yorker про те, як у Китаї впроваджують Китай понад усе, читайте мовою оригіналу за посиланням.

Ілюстрація: Метт Уiн / The New Yorker