Віра і Гриша

61-річна Віра Іванова прожила у містечку Барвінкове Харківської області все життя. А тепер, каже жінка, решту цього життя забирає Росія.

Кілька днів тому, в ніч на 26 червня, у будинок пані Віри поцілив російський «Ураган» — 220-мм реактивна система залпового вогню. Снаряд пробив стіну і склав чотири кімнати в одну груду. Жінка вціліла — в той час була у друзів у Києві, куди вимушено виїхала з фронтового Барвінкового ще навесні. Росіяни гатять по містечку від початку повномасштабного вторгнення: з приблизно 13 тисяч місцевих мешканців у Барвінковому залишилися трохи більше як тисяча осіб. 

Мить,  коли Віра Володимирівна вперше побачила свій дім після обстрілу, зафіксував фоторедактор Reporters Данило Павлов. Перші кілька хвилин жінка мовчки ходила власним подвір’ям і ледь чутно вила.

«15 років тому цей будинок, — розповідає вона, — дістався нам із чоловіком у спадок від його дядька. Ми дуже старалися звити гніздечко — зробили ремонт, переобладнали кухню. Рік тому чоловік помер, і тепер я на господарстві сама». 

Тікаючи з містечка, пані Віра залишила у дворі тварин: вівчарку й котів, за якими, відтак, доглядали сусіди. Собака, злякавшись масованих обстрілів, кілька днів тому втік, а двоє котів, хоч і гуляли вулицею, але завжди поверталися додому.  

«Це ось Григорій прибіг, Гриша-кіт, — витирає сльози. — Леститься, бачите, муркає. А у нас вже хати немає, Гришо. І неясно взагалі, що з нами буде далі».