Ті, що виють на Місяць: як живе фан-спільнота Олега Винника

Олег Винник — один із найзатребуваніших і найдорожчих артистів України. За оцінкою Forbes, його заробіток за 2019 рік міг сягнути від 5,6 до 7 мільйонів доларів. У 2020-му концертна діяльність співака серйозно потерпіла через карантин та заборону масових заходів. Та навіть це не завадило йому зібрати «Олімпійський», щоправда — у віртуальній реальності.

Всього цього могло б не бути, якби не віддані прихильниці. Офіційна фан-група Винника у фейсбуці «Многосчастьевск» налічує понад 47 тисяч людей. Журналістка Reporters Таїсія Семенова познайомилась із кількома активістками, аби зрозуміти, що відбувається у цій спільноті і навіщо вона її учасникам. 

***

«На Київщині молода жінка сама вночі йшла трасою, щоб потрапити на концерт Олега Винника», — зачитую уголос новину від Валерії Барон. 

Вечір нині видався прохолодним, тож ми, попиваючи імбирний чай, спілкуємось у напівпорожній київській кав’ярні. Валерія, худорлява 52-річна блондинка, сидить закинувши ногу на ногу. Її вирізняють окуляри в прямокутній оправі і тяжкі на вигляд срібні браслети, що охоплюють руку. А ще — незвичайна любов.

«Її помітили поблизу Стоянки, що майже за 30 км від її села Людвинівки. Щоб пройти цю відстань пішки, знадобилося б приблизно шість годин».

—  Сказати, що це нормальна людина у тверезому розумі… Навіть у найглухішому селі є транспорт. Навіщо пішки? Я, звісно, не лікар, але вважаю, що це нездоровий вчинок. Може, вона сновида? — розмірковує Валерія. 

— «Вила на Місяць новий молода вовчиця»? — питаю іронічно.

— Нам не подобається, коли так кажуть, — відрубує на мій жарт Валерія.

Журналісти прозвали шанувальниць Винника «вовчицями» на честь однойменного хіта виконавця. Прізвисько стало мемом, і багато хто сам приміряє його на себе. Втім, воно радше трагічне, ніж смішне — вовчиця не лише молода, а і вдова. 

— Від долі не втечеш, життя така штука. Першою піснею, на якій я подарувала букет Олегові, була «Вовчиця», це трапилося випадково. Не думала, що через три роки мені доведеться сказати, що я стала нею, — розповідає Валерія, поправляючи на шиї срібний кулон з ініціалами ОВ. — Тому коли 18-річні дівчатка верещать і пищать «я — вовчиця», мені завжди хочеться сказати: не дай вам Боже пережити і зрозуміти, що це таке. І недарма ж ця композиція — одна з улюблених у хлопців в зоні АТО. Ті, хто знають, що таке біль та смерть, розуміють пісню саме так.

До слова-мему Валерія ставиться серйозно — як до питання життя і смерті.

***

Та спершу про життя. 

Щоб приділяти більше часу захопленню, Валерія залишила стабільну роботу у фірмі, де працювала 20 років, і стала фрілансеркою. Каже, їй завжди подобалась бухгалтерська справа — проте відтоді як почала ходити на концерти, раптом зрозуміла, що робота стала рутиною. Натомість Олега Винника сприймає як джерело щастя й насолоди. І хоче повертати йому ці емоції.

Наприклад, на 43-й день народження співака фан-група на чолі з Барон найняла художників, що займаються розписом стін та будинків, аби ті зробили десятиметровий портрет співака. Щоправда, на асфальті, бо мурал коштував надто дорого. Прихильниці також запросили дитячі колективи танцювати біля цього портрета. Відеопривітання знімали кількома камерами — наземною та з дрону.  

— Деякі мої знайомі вважають, що я працюю в команді Олега. Дивуються: а що, артист тобі не заплатив? — широко усміхається. — Ні, звісно ж. Це хобі.  

Хобі ще й коштовне. На поїздки, квитки та подарунки йде багато грошей. І, попри це, Валерія деколи відмовляється від пропозицій роботи, якщо організовує свято чи подарунок. 

— Я живу дуже скромно.

Вона не пам’ятає точної кількості відвіданих концертів. Прикидає, що близько трьохсот п’ятдесяти. Тобто сумарно вона простояла на концертах Олега Винника майже рік. Рік суцільного щастя й насолоди.

Спільнота ж існує п’ять років, і за цей період не було й дня, коли б Валерія нею не займалась. За єдиним винятком — коли її чоловіка відправили у реанімацію. Тоді вона не відкривала фейсбук близько тижня. Цього разу вже йшлося про смерть. 

У лікарні чоловік сказав їй: «Якщо я вийду звідси, ми обов’язково підемо разом на концерт Винника». Вони ніколи не були на виступі удвох. 

Невдовзі йому стало гірше. Він потребував дорогої операції, а зібрати на неї кошти не встигли. Та навіть якби й змогли, подолати хворобу на тій стадії було навряд чи можливо.

— Ти ж розумієш, я тебе відпускаю — до твоєї фан-групи, до твого артиста. І ти повинна бути там щаслива, — звернувся до дружини востаннє. 

А за три дні після похорону вона сіла в автобус і разом з учасницями фан-групи їхала на наступний концерт — жити настановою чоловіка.

— На піснях, під час яких ми зазвичай танцюємо, я стояла і плакала, — каже вона, відводячи очі, й замовкає. 

Якби не підтримка учасників групи, не знає, чи впоралась би зі смертю чоловіка взагалі.

Фейсбук-місто

«Дорогі всі! Ось і завершилися свята. Давайте знову включимося у голосування хіт-параду “Золотой граммофон”. Наразі результат невтішний. Де наша “Безумная любовь”?» — пише Валерія у фейсбук-групі «Многосчастьевск».

На назву сторінки надихнула одна з найпопулярніших пісень Винника — «Щастя». Сам виконавець порівняв «Многосчастьевск» із містом, яке буде рости і «в якому ми будемо поля і ниви засівати добром і любов’ю». 

Головні активності у цьому місті: голосувати за улюбленого співака у різноманітних опитуваннях, обговорювати ідеї для подарунків (та згодом їх втілювати) та, звісно ж, спілкуватись.

«Із подивом дізналася результати голосування хіт-параду: “Безумная любовь” — друге місце! Навіщо ми пишаємося, що нас 47 тисяч? Права Валерія Барон, кажучи про наш “дорогоцінний” час і бажання голосувати! Давайте виправляти ситуацію, ще не пізно!» — пише в коментарях Олександра з Харкова.

«Я зробила свій внесок — прибрала галочку з Дороша», — відповідає їй Нора з Києва. На аватарці майже не розгледіти обличчя жінки, зате легко впізнати її компаньйона — Олега Винника.

«А навіщо ставила?»

«Тоді у нього було всього кілька голосів. Не становив жодної конкуренції. Він — хороший співак, шкода стало. Але зараз уже не до сентиментів», — підкреслює  Нора.

«Не Царик винна в тому, що шанувальники Олега не вміють галочку поставити».

За атмосферою в спільноті й тим, щоб до неї не потрапляли випадкові люди, тим паче хейтери, крім Валерії, стежать шість людей. Серед них — Олександр Шутий — співзасновник групи. 

— Чомусь вважається, що шанувальники Олега — лише «развєдьоночькі», аудиторія Стаса Михайлова, та бабусі, яким нíчого робити, тому вони і пруть на концерти, — каже він. — А хто ще може в районних центрах ходити на виступи? Є стереотип, що там узагалі всі люди такі. Один шаблон породив інший.

Сивий чоловік середніх літ не вписується у цей образ. Олександр, разом із Валерією, був біля витоків «Многосчастьевска», а Винником захопився ще дев’ять років тому. Вважає артиста своїм другом. Не тим, із ким можна на вихідних поїхати за місто на риболовлю чи стріляти качок, але все одно «своєю» людиною.

Фан-група допомагає йому почуватися реалізованим:

— У мене в голові постійно крутяться якісь ідеї, а тут є можливість їх втілити. Наприклад, робив відеонарізку, тобто аматорські кліпи на улюблені пісні. Я не маю від цього грошей, зате отримую надзвичайне задоволення. Приємно, коли люди дивляться, коментують відео, які я цілими днями монтував, їм подобається. 

Зізнається: не всі коментарі позитивні. Дехто залишає «мерзенні вислови» як на адресу прихильників, так і щодо виконавця. Раніше Олександр приймав ці слова близько до серця та ображався. Наразі вже звик, переймається тільки тим, щоб їх не побачили інші. На модерацію сторінки подекуди витрачає цілий день.

Попри це, цілковито загасити суперечки не вдається. Коли у співака виявили коронавірус, деякі учасниці групи стали звинувачувати у хворобі кумира одна одну. 

«Олеже Анатолійовичу, зустрічі з «Многосчастьевском» були взагалі не потрібні. Я не розумію, чого їх до вас допустили під час пандемії без масок. А в них свого розуму нема — лізти до вас на голову, — обурюється уже-не-членкиня фан-групи Наталія в коментарях під дописом артиста. — Впевнена, що це вони нагородили вас цим “подаруночком”».

Спільнота не проігнорувала звинувачення:

«Видалити її з групи за нахабну брехню! Та хто вона така вирішувати за Олега, бігти йому до людей чи ні?!» — гнівно відповіла Олександра з Житомира. 

«А я вважаю, що Наталія нічого неприємного не написала. Бачу на відео, що в Одесі намагаються поцілуватися з ОВ. Він іде у зал, на контакт — я в шоці! Ви не вберегли ОВ від цієї страшної хвороби!» — відповідає жителька Санкт-Петербурга Анна. 

«Не розумію, до чого ви таке написали? — дивується Анна Винникова (ймовірно, прізвище несправжнє). Замість власного фото на аватарці — зображення співака. — До речі, я навпаки всупереч карантину й небезпеці зняла маску тільки заради концерту — саме щоб мати гарний вигляд перед Олегом Анатолійовичем. Тому що від Олега мені навіть померти не страшно».

Продаю крестраж, недорого

Психотерапевт Дмитро Польовий пояснює, що причиною настільки пристрасного захоплення артистом та фан-групою може бути сублімація сірої буденності. Припускає, що значна частина фанаток не має цікавого й багатого (не лише у матеріальному сенсі) життя. Згадує теорію засновника другої школи психоаналізу Альфреда Адлера: «Якщо людина не щаслива, інколи, замість того, щоб шукати реалізації, натомість створює ілюзію щастя для інших та самої себе і цій ілюзії служить».

Намагаючись наблизитись до ідола, вважає він, люди прагнуть задовольнити свої емоційні потреби:

— Це фейковий світ, що замінює їм реальність. 

Окрім відвідування концертів чи участі у фан-спільноті, є ще багато способів відчути себе ближче до кумира. На сайтах з інтернет-оголошеннями на кшталт Rozetka чи OLX інколи з’являються пропозиції придбати речі, яких нібито торкався Винник. Ручка, якою він писав, — 200 гривень, «справжній автограф» — 500, недоїдене співаком печиво — 4000. 

Мою увагу привернув найдорожчий лот: будинок біля батьківщини виконавця — 100 000 гривень. Телефоную:

— Ви справді продаєте будинок на батьківщині Винника? 

— Поблизу. Це достовірна інформація — Винник народився недалеко від цього місця, — протараторив у слухавку Володимир. — Будинок у селі Хижня, а Олег народився у Червоному Куті — за 13 кілометрів звідси.

Насправді Винник народився у Вербівці Черкаської області, а у Червоний Кут перебрався згодом. Але цікавить мене інше:

— Чи стали вам частіше дзвонити, коли ви вказали ім’я Винника в заголовку? 

— Дзвонити стали дійсно більше. Але на успіх пропозиції це не особливо вплинуло, бо я не закрив питання — будинок поки що не продано. 

Люди думали, що продається будинок співака, а щойно дізнавшись, що це не так, втрачали інтерес.

Дмитро Польовий каже, що надмірне захоплення артистом в окремих випадках може свідчити навіть про психічний розлад.

— Хороший психотерапевт точно не завадить, — підсумовує він. — Людина з психічним розладом тікає у внутрішню еміграцію, бо в реальності їй нестерпно боляче. Так само, напевно, й у цьому випадку.

Притримай коней, mon amour

— Панянкам, які починають писати… як би це м’якше сказати… свої еротичні фантазії, ми намагаємося пояснити, що вони заблукали. Ми — фан-група, тож нас цікавить насамперед творчість, — каже Валерія. 

Адміністратори групи не сподіваються напоумити занадто затятих шанувальниць. Але їм важливо, щоб «Многосчастьевск» залишався «вільним від бруду». 

До Валерії особисто звертались із проханнями допомогти організувати побачення зі співаком:

— Кілька разів питали, скільки коштує провести з ним пів години. Колись жінка написала: «Я знаю, що потрібно артистові, щоб у нього завжди було натхнення. Незаймана», — відразливо згадує Валерія. — Я їй сказала: жертовних ягнят на вівтар не воджу.

Сам Олег Винник до виявів палкої фанатської любові намагається ставитися з розумінням, але аж надто радикальних вчинків не підтримує. Якось зустрів прихильницю, що зробила собі шрамування — напис OLEGG від кисті до ліктя. Він побачив його ще свіжим. Відразу сказав, що проти подібних речей. 

Утім, здебільшого співак насолоджується спілкуванням із прихильницями й дорожить ним. В інтерв’ю виданню «Сьогодні» співак розповів, що ніколи не ділить подарунки на «дорогі» й «не дуже», бо впевнений: усі зроблені з любов’ю і від чистого серця. Часто дарують ікони, картини, портрети — намальовані оливою, вишиті бісером. 

— Все це тривала і копітка праця. І я такі моменти дуже ціную.

Валерія Барон розповідає, що завдяки фан-групі через неї пройшло багато людських доль. Знає, що через захоплення артистом деякі подружжя сварились, у когось навіть дійшло до розлучення. Але не думає, що це обов’язково погано. Адже багато жінок у своїх стосунках «не були жінками з великої літери».

— Коли у сім’ї є несправедливість чи утиски — це ненормально. Раніше людина могла не наважуватися закінчити стосунки, бо вірила, що має право бути лише пригнобленою. Нарешті вона подивилася на себе інакше.

— Бо потрапила в нове оточення: побачила вас та інших учасниць групи? 

— Так. Але насамперед це заслуга Олега Винника. Він боготворить жінок, кожна друга пісня — гімн жінці. Тому вони починають замислюватися про те, що вони не рабині й не служниці та мають право на щастя. Багато з них зуміли один раз сказати собі: «Я теж маю право бути щасливою».

І цього одного разу виявилось абсолютно достатньо.

Для створення колажів використані фото Валерії Барон, Віктора Окремова та фото з офіційної facebook-спільноти Олега Винника.

[Репортаж створено за підтримки Посольства Королівства Норвегія в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду Норвегії.]