Останній проукраїнський
    28 Квітня 2021

    Останній проукраїнський

    Мирна хода проти зброї. Сім років тому, 28 квітня 2014-го, у Донецьку відбувся останній проукраїнський мітинг. Містом, яке на той час уже було окуповане російськими гібридними силами, пройшлися тисячі людей та проїхалися кілька десятків машин «Автомайдану». Загорнуті у синьо-жовті стяги, активісти скандували «Слава Україні!» та слухали патріотичні пісні. Мали б дійти з вулиці Артема до торговельного центру «Донецьк-сіті», та на півдорозі на процесію напали невідомі. 

    Вони були озброєні травматичними пістолетами, ножами, битами та газовими балончиками, чоловіки у балаклавах били всіх без розбору — чоловіків, жінок, старих та дітей. Коли ж зрозуміли, що активісти будуть намагатися чинити опір навіть голими руками, — кинули у ходу кілька шумових гранат. 

    Фотограф із Донецька Сергій Ваганов пригадує той день як «криваве місиво» та «розгром українського мітингу за активної участі і пасивного пособництва міліції». Зрештою, на восьмому році бойових дій, які насправді є неоголошеною російсько-українською війною, чимала частина службовців силових структур Донбасу так і залишилася на боці російських гібридних сил. 

    На останньому проукраїнському мітингу у Донецьку від рук бойовиків та їхніх прихильників постраждали кілька десятків людей. Від початку травня і протягом літа 2014-го місто масово залишали мирні мешканці. За даними Міністерства соціальної політики, статус вимушених переселенців мають понад 1,5 мільйона українців. Вони — ті, чиї домівки залишилися на окупованій частині Донбасу та в анексованому Криму. 

    Автор знімка — Сергій Ваганов. Член Національної спілки фотохудожників України, переможець міжнародних фотоконкурсів і багаторічний кореспондент українських та міжнародних фотоагенцій, таких як Associated Press, EPA, France Press, УНІАН. Понад 20 років Сергій знімав Донецьк.


    Дивіться також:

    20 років із життя Донецька в об’єктиві Сергія Ваганова

    Дочитали до кінця! Що далі?

    Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду, знань і ресурсів. А літературний репортаж — це ще й один із найдорожчих жанрів журналістики. Тому ми потребуємо вашої підтримки.

    У нас немає інвесторів чи «дружніх політиків» — ми завжди були незалежними. Єдина залежність, яку хотілося б мати — залежність від освічених і небайдужих читачів. Запрошуємо вас приєднатися до нашої Спільноти.

    Щотижня надсилаємо
    найцікавіше

    0:00
    0:00