Останні два північні носороги на землі

«Того дня, коли помер Судан, усе відчувалося водночас епохальним і звичайним. Був понеділок. Із сірого неба накрапав дощик. На горизонті сонце силилося показатись над гострими подвійними верхівками гори Кенія. Судан був останнім самцем північного білого носорога у світі — кінцем еволюційної мотузки, що простяглася на мільйони років у минуле. Йому було 45 — древній вік для носорогів. Його шкіра була вся пом’ята, а довкола очей променіли зморшки. Він був сірим, кольору каменя, і виглядав, наче валун, що дихає. 

В останні миті Судана оточували люди, що його любили. Доглядачі були ветеранами глибокого бушу — жодним чином не чужими до смерті. За їхніми плечима були сутички із левами, слонами, буйволами й бабуїнами. Та нині все було інакше. Ми зазвичай очікуємо, що вимирання розгортається за сценою, у мороці передісторії, а не просто перед нашими очима, у конкретний день календаря. Втім, зараз так і було: 19 березня 2018 року. Чоловіки почухали Суданові грубу шкіру, попрощалися, дали обіти, вибачилися за гріхи людства. Нарешті ветеринари його евтаназували. Недовгий час він важко дихав. А тоді помер.

Судан був останнім самцем, але не останнім зі свого виду. Мав двох живих нащадків-самок: дочку Наджин й онуку Фату. Вони доживатимуть віку у дивних екзистенційних сутінках — свого роду чистилищі, яке вчені із сухістю, що розбиває серце, називають “функціональним вимиранням”. Їхній підвид уже нежиттєздатний. Самим лише двом самкам його не врятувати».

Що ми втратимо, коли Наджин і Фату помруть, читайте у репортажі Сема Андерсона мовою оригіналу за посиланням.

Ілюстрація: Джек Девісон / The New York Times