Корабель жахів: життя і смерть у водах без закону

Знущання, сексуальне насильство, принизливі умови життя та примусова праця — робота в морі може бути безжальним бізнесом, і південнокорейський флот глибоководної риболовлі компанії Саджо Оян відзначився особливо.

У серпні 2010 року старий траулер «Оян 70» потягнула на дно жадібність капітана і не відрізана вчасно переповнена рибою сіть. 45 із 50 врятованих членів команди розповіли подробиці своєї праці. Питна вода була коричневою і мала присмак металу. Швидко єдиною їжею на борту ставав рис та спіймана ними риба. Тим, хто повільно їв, менше платили. Тарганів було стільки, що у повітрі стояв їхній смажений запах, коли вони падали на гарячий двигун.

А вісім місяців потому у новозеландському порту Літтлтон з його заміни — новенького «Оян 70» — потайки втекло 32 індонезійських матроси. Вони розповіли владі історію рабства на кораблі жахів. Старший механік зламав матросові носа, бо той ненароком на нього наткнувся. Іншого один із офіцерів бив по голові так часто, що той частково втратив зір. За непокору команду зачиняли у холодильнику та змушували їсти гнилу приманку. У кращі дні вахта тривала по 20 годин, а іноді команда працювала по дві доби безперервно. Але найгіршим було сексуальне насильство садиста-боцмана.

Чому ці люди працювали у таких умовах? Чому не втекли негайно, щойно все це побачили? Читайте репортаж американського журналіста Ієна Урбіни про сучасне рабство на флоті мовою оригіналу.

Фото — DPA/Alamy