Діксон. Межі криги

«Якщо не рахувати випадків, коли тим, хто затримався на вулиці, доводиться ампутувати відморожену руку, ніс чи ноги, життя у поселенні тече так само розмірено, як і за соціалізму, коли щосили дбали про тих, кому надто важко працювати. Тож поки держслужбовець Льоша — його батька з’їв білий ведмідь, його брат потонув у океані, а його печінка день у день творить чудеса — не поспішає змінювати гальмівні колодки державному уазику в державній автомайстерні, решта мешканців цього переохолодженого селища, яке нагадує підводний човен, теж не боїться скінчити робочі будні у стані крайнього виснаження».

Швейцарський журналіст і письменник Урс Маннхарт — автор кількох романів, один із яких, «Рись», став бестселером. Беат Швайцер — відомий фотограф, який працював для відомих видань — від The Guardian і до Die Zeit. Обидва зібралися і поїхали до Діксона — найпівнічнішого поселення в Росії та одного з найвіддаленіших та найважкодоступніших у світі: сімсот кілометрів безлісої, вкритої снігом і кригою тундри відділяють його від сусіднього селища.

Російське видання Colta.ru опублікувало найкращі історії швейцарського журналу «Репортажен» (Reportagen), знаного за свої високоякісні журналістські розслідування. Читайте блискучий репортаж Урса Маннхарта у перекладі російською за посиланням.

Фото — Беат Швайцер