Птахи «Ахіллеса»

Надворі темно й безвітряно. Найкраща погода для зльоту нічного бомбера. Боксер, Зуб і Пшек сьогодні запускатимуть свій бомбер на бойове завдання. 

Ми мчимо на позицію позашляховиком, минаючи ями та розбиту техніку і намагаючись не врізатися у бронетранспортери, що з бляклими фарами сунуть назустріч. Браво за кермом. Справа та зліва темрява час від часу спалахує іскрами, ніби хтось підриває петарди — такий вигляд мають уночі артилерійські дуелі. Лунають гучні вибухи.

Позиція розташована на підступах до села Кліщіївка, що біля Бахмуту на Донеччині, — протягом останніх місяців українські військові провадять тут штурмові дії й поволі просуваються вперед.

Позашляховик зупиняється під кущем, і весь розрахунок вистрибує на дорогу. Троє військових відкривають багажник, вивантажують бомбер та боєприпаси до нього: 4-кілограмові протитанкові міни і 5-кілограмові термобаричні снаряди, — й за мить зникають у кюветі.

Нічні бомбери призначені для знищення ворожої техніки та особового складу. Дрон скидає снаряд, і той детонує після зіштовхування з ціллю. Такі дрони доволі великі та гучні, тому їх використовують тільки вночі, щоб ворогу було складніше їх збити.

— Під*ри називають наші нічні дрони «відьмами», — розказує Браво, який щоразу завозить та вивозить із позицій цей розрахунок.

Боксер, Зуб і Пшек працюють до світанку або доки не закінчаться боєприпаси. Вони належать до підрозділу «Ахіллес» та займаються безпілотниками у війську вже півтора року: спершу здійснювали аеророзвідку, а тепер керують ударними дронами.

Рота Федоренка

Рота «Ахіллес» — це підрозділ, що входить до складу 92-ої окремої штурмової бригади ім. Івана Сірка (раніше — 92-га окрема механізована бригада) і здійснює повітряну розвідку та знищення противника за допомогою ударних безпілотників.

Свій бойовий шлях рота починала в лютому 2022 року з утримання аеродрому «Чайка» в передмісті Києва — тоді підрозділ належав до 112-ої окремої бригади територіальної оборони. Багато бійців тероборони не проходили строкової служби і значна більшість не брала участі у війні на сході України. До лав київської ТрО вступали депутати, підприємці, айтівці, дизайнери — люди, які досі не асоціювали себе з військом, але були готові швидко опановувати нові навички, найперше ті, що пов’язані з сучасними технологіями.

Командиром однієї з рот призначили Юрія (Ахіллеса) Федоренка — учасника Антитерористичної операції на сході. Через поранення, отримане в 2014 році, Юрій більше не мав змоги воювати, тож став підприємцем та громадським діячем, а згодом здобув мандат депутата в Київській міській раді на виборах 2020 року. У 2022-му поява тероборони як окремого роду військ дозволила громадянам з обмеженнями за здоров’ям повертатися на військову службу, тож Юрій записався у резерв. Він очікував, що може відбутися загострення на сході України, але й подумати не міг, що Росія спробує захопити українську столицю.

Спершу 112-та бригада ТрО копала траншеї й тримала оборону на околицях Києва, а в травні 2022 року, після російської поразки в боях за столицю, отримала розпорядження вирушати на Слобожанщину. Там рота «Ахіллес», названа за позивним командира Юрія Федоренка, займалася аеро- та артилерійською розвідкою, але окремі пілоти вже проходили навчання на керування дронами-камікадзе типу FPV (first person view).

— Навіть займаючись розвідкою, ми не стояли на місці та з власної ініціативи пробували працювати з ударними дронами, а саме «скидами» та FPV. Мені здається, що наш підрозділ перший почав системно працювати з FPV-дронами на цьому напрямку, — розповідає Антон (Бандерас), командир взводу в «Ахіллесі».

Авокадо з Дарвіном

Шоста ранку в Куп’янську. Один із FPV-розрахунків «Ахіллеса» завантажує багажник зеленого пікапа дронами, ящиками зі снарядами та іншою технікою. Бойове завдання триватиме до пізнього вечора, тож Олена (Авокадо) приносить ящик із їжею.

У серпні 2022 року вона наважилася вступити в «Ахіллес». До цього Олена працювала дизайнеркою. Спочатку потрапила в аналітичний центр, де отримувала та опрацьовувала розвіддані, потім  — у штаб бригади, де координувала розрахунки аеророзвідників, але завше прагнула до роботи з дронами. На перше бойове завдання Олена поїхала у грудні 2022-го, а з липня цього року працює в FPV-розрахунку. Перший день постійної роботи Авокадо пригадує так:

— Був дощ, ми приїхали на позицію, і там вже була піхота, яка чемненько нам зробила каву. Ми сиділи і довго чекали на цілі, бо через дощ мало розвідників літало. І під кінець дня мали три вильоти: два рази ми не змогли долетіти, зате на третій засікли і знищили ворожу вантажівку. Вона була з боєкомплектом й дуже гарно палала.

Олена просить обережно робити фотографії: не можна, щоб у кадр потрапляли антена і додаткове обладнання на дроні — з їхнього вигляду ворог може визначити, на якій частоті працює безпілотник, і заглушити його. Також забороняють фотографувати снаряди, оскільки вони кріпляться до борта унікальною системою ініціації, про яку не повинні дізнатися росіяни, бо одразу ж можуть взяти її собі на озброєння. Так вже ставалося з багатьма українськими розробками.

Авокадо працює в тандемі з Дарвіном — 19-річним хлопцем, який до повномасштабної війни був студентом Медичного університету ім. Олександра Богомольця, а в лютому 2022 року пішов до військкомату й мобілізувався. Дарвін — перший пілот «Ахіллеса», який зміг вразити ворожий танк за допомогою FPV-дрона. Це сталося влітку минулого року.

— Першою ціллю реально був танчик. Перший виліт — і одразу красиве влучання. Чисто на фарт як новачку пощастило. Танчик не вибухнув, але нікуди вже не поїхав, — розповідає він. 

На рахунку хлопця також зенітно-ракетні комплекси та самохідні артилерійські установки. Але Дарвін дуже хоче знищити за допомогою дрона російський гвинтокрил — таких прецедентів під час війни ще не було.

«Друзі Сірка»

У вересні 2022 року 128-ий батальйон 112-ої бригади, до складу якого входила рота, повернувся до Києва на ротацію. Але розвідники з «Ахіллеса» відмовилися від неї, розуміючи важливість своєї роботи на місці. Вони стали очима штурмовиків та артилеристів під час слобожанського контрнаступу і пройшли шлях від маленького села Мосьпанове між Чугуєвом та Балаклією, на схід до Куп’янська, а далі — через річку Оскіл до західного краю Луганської області.

Найбільше за цей час «Ахіллес» поріднився з 92-ою ОШБр ім. Івана Сірка, для якої рота коригувала артилерійський вогонь.

У січні 2023 року головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний віддав наказ про створення рот ударних безпілотників в українському війську. Тоді ж командир 92-ої ОШБр Павло Федосенко звернувся до Юрія Федоренка і запропонував приєднатися до своєї бригади та укомплектувати в її складі таку роту. 

«Ахіллес» прийняв пропозицію, і пілоти протягом кількамісячних навчань опанували роботу з дронами-камікадзе, дронами-скидами та «крилами». Станом на середину серпня рота Федоренка у складі 92-ої бригади виконує бойові завдання на куп’янському та бахмутському напрямках.

Щомісяця підрозділ завдає ворогові втрат на десятки мільйонів доларів. За червень 2023 року, наприклад, рота «Ахіллес» уразила 9 ворожих бронетранспортерів, 3 танки, 1 самохідну артилерійську установку, 1 зенітний ракетний комплекс та понад 10 одиниць автомобільної техніки — все це за допомогою ударних безпілотників.

«Ланцети задовбали»

Двоє талановитих інженерів із 92-ої ОШБр, Аркадій та Володимир, розкладають на полігоні прилади для випробування двох безпілотників: антену, зарядну станцію, катапульту.

— Комбриг викликав нас. «Ланцети задовбали, треба щось думати», — каже. От нам і поставили завдання розробити український аналог, — розповідає Володимир.

Чоловіки вдвох працювали шість місяців, і врешті змогли сконструювати кілька ударних безпілотників з українських деталей: фюзеляжі та електроніка — українського виробництва. Збирали борти в гаражах неподалік лінії фронту.

Але першим тестують безпілотник, який розробив Аркадій ще 2015 року. Тоді його використовували для розвідки в зоні АТО, однак інженер переробив борт із розвідувального в ударний.

Володимир за допомогою троса натягує борт, а Аркадій стоїть на пульті. На рахунок «три» дрон злітає і піднімається високо-високо в небо, так що стає ледь помітною чорною цяткою. Аркадій спрямовує безпілотник так, щоб він летів уздовж дороги. Через кілька хвилин сигнал починає слабнути — і чоловік розвертає дрона назад, поки не втратив керування. Коли дрон повертається, Аркадій намагається плавно його посадити, знижуючи висоту, але за кілька метрів від землі дрон перестає слухатися і падає на землю.

Становище дронів у російсько-українській війні нагадує те, як протягом Першої світової війни розвивалася авіація. Натоді літаки як винахід існували трохи більше як десять років, і нові бойові борти випробовували просто на полі бою, адже що Антанта (військово-політичне об’єднання, членами якого були Велика Британія, Французька Республіка та Російська імперія), що Четверний союз (військово-політичний блок Німецької, Австро-Угорської, Османської імперій та Болгарського царства, який протидіяв Антанті) вбачали великий потенціал у повітряних засобах ведення війни.

Майже так само російсько-українська війна дала сильний поштовх для розвитку ударних безпілотників. Якщо дрони-скиди, споряджені боєприпасами типу ВОГ, використовували ще під час війни на сході України, то FPV-дрони з’явилися на полі бою вже під час повномасштабного вторгнення.

Борти, що використовує підрозділ «Ахіллес», можна поділити на чотири типи: коптери цивільного призначення (їх задіює взвод аеророзвідки), FPV-дрони, FPV-крила та бомбери.

FPV-дрони — це дрони зі спеціальними окулярами з опцією «first person view» (FPV), які доукомплектовують боєкомплектом і перетворюють на одноразові дрони-камікадзе. Для системного ураження противника такими дронами-камікадзе дуже важливо весь час спостерігати за ціллю з використанням розвідзасобів. Оператор FPV-дрона фіксує ціль і летить напряму до неї. При влучанні борт детонує разом із боєприпасом.

Великими перевагами FPV-дронів є низька собівартість та простий виробничий процес. Один такий дрон-камікадзе може коштувати 500 доларів, але при цьому він здатний пошкодити або знищити ворожу бронетехніку вартістю кілька мільйонів доларів.

Окрім FPV-дронів, «Ахіллес» використовує так звані FPV-крила — невеликі безпілотники з фюзеляжами, начиненими електронікою. Якщо FPV-дрони здатні нести боєприпаси вагою один кілограм, то FPV-крила більші за розмірами і можуть тримати снаряд завважки три кілограми. Що більше вибухівки, то більший шанс знищити ворога. Умовно, якщо розвідники зафіксували ворожий танк, то доцільніше використовувати проти нього FPV-крило, бо з більшою кількістю вибухівки зростає ймовірність знищити ціль повністю одним ударом. FPV-крила дорожчі, і їхня кількість в українському війську наразі невелика. Втім, цей напрям розвивається.

Також є бомбери — це безпілотники багаторазового використання, що скидають боєприпас на ворожу ціль. Вони дорожчі: вартість одного такого борта — приблизно 10-40 тисяч доларів. Бомбери так само здебільшого працюють у парі з аеророзвідкою і летять за наперед заданими координатами. 

Ударні безпілотники цінні також тим, що рятують життя українських військових і дозволяють знищувати ворога на відстані. Втім, запуск дрона відбувається не з командно-спостережного пункту — операторам потрібно перебувати на фронтових позиціях, бо дальність польоту всіх безпілотників обмежена технічними характеристиками пристроїв та ворожими засобами оборони.

За словами Антона (Бандераса), знищувати ворога «пташками» стає дедалі складніше: росіяни почали відтягувати бронетехніку якомога далі від лінії зіткнення:

— Зараз якщо якась бронетехніка стоїть за 5-6 кілометрів від лінії зіткнення, то це подарунок долі. На такій відстані дуже легко виявити і знищити техніку.

— Але ворог враховує досвід і відтягує засоби. Згодом довелося бити на сім, потім вісім, а тепер — всі десять кілометрів.

Великою перешкодою  для польотів у тил ворога стає протиповітряна оборона і засоби радіоелектронної розвідки (РЕР) та радіоелектронної боротьби (РЕБ), які виявляють та глушать сигнал безпілотників, виводячи їх із ладу. РЕБ у ворога добре працює і щільно використовується вздовж усієї лінії фронту. Противник постійно намагається виявити частоти, на яких літають українські безпілотники, і коли виявляє, то повністю їх глушить, так що українським інженерам доводиться знаходити нові. Працює це і в зворотний бік, оскільки українські засоби РЕБ хоч і менш розвинені, також діють — триває постійна гонитва.

Крім цього, ворог забезпечив себе антидроновими рушницями — багато піхотних підрозділів противника мають на озброєнні такі рушниці, якими глушать безпілотники.

Протягом останніх місяців російська армія також насичила свої підрозділи ударними дронами, хоча на початку повномасштабної війни майже не використовувала безпілотників, хіба що розвідувальні комплекси типу «Орлан».

Тепер росіяни розширили виробництво безпілотників-камікадзе типу «Ланцет», які стали великою загрозою для української техніки. Через відсутність потужних засобів радіоелектронної боротьби заглушити ворожі «Ланцети» дуже складно.

Борти надії

Армія насичується дронами з різних джерел: частина надходить у межах міжнародної військової допомоги, частину закуповує держава (а саме Міністерство оборони, Міністерство цифрової трансформації та Державна служба зв’язку), частину — волонтерські організації. 

— Розмах війни настільки великий і лінія фронту настільки довга, що Силам оборони доводиться застосовувати буквально все, що є в наявності, — розказує командир роти Юрій Федоренко.

Втім, бійці «Ахіллеса» на собі відчувають нестачу бортів. Основною проблемою є те, що Україна не має масового виробництва ударних безпілотників. Але ситуація поволі змінюється.

— Україна робить семимильні кроки на шляху до масового виробництва БпЛА. Але для того, щоб забезпечити таку динаміку, потрібен час. Тому дуже важливо, щоб українці долучалися до закупівлі безпілотників, щоб дрони були наявні в достатній кількості на фронті, — продовжує Юрій.

Рота «Ахіллес» має амбіцію зростати до батальйона — підготовчі роботи вже ведуть. Для цього підрозділу доведеться майже вдесятеро масштабуватися за кількістю особового складу. 

За умови масового виробництва ударних безпілотників в Україні та достатнього насичення цими засобами Сил оборони такі підрозділи, як «Ахіллес», здатні давати приголомшливі результати на полі бою.