Люди ховають людей

Місяць тому, 4 травня, поблизу Довгенького на Харківщині загинув 36-річний воєнкор Олександр Махов. Вдруге після 2014 року він добровільно пішов на війну — з початком повномасштабного вторгнення Росії мобілізувався у 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду. На передовій Махов отримав позивний «Журналіст», і, хоч воював із кулеметом у руках, старався фіксувати все, що відбувалося довкола нього. Він багато розповідав про війну на своїх сторінках у соцмережах. Але деякі знімки, як той, що перед вами, не наважувався публікувати одразу — мріяв розповісти про пережите вже після перемоги, або, коли повернеться додому. 

Це насправді страшне за своїм змістом фото Махов зробив за 11 днів до власної загибелі. Весною росіяни буквально рівняли із землею Харківщину, і разом із військовими вбивали мирних мешканців. 20 квітня ворожі ракети зруйнували цілу вулицю приватних будинків у Довгенькому. Цивільних, загиблих внаслідок масивних авіаударів, українські військові змушені були поховати у братський могилі.   

«Спочатку ми думали, — розповідав Махов, — що у дворі, куди був найбільший “прильот”, лягло двоє мирних. Кілька днів не могли підійти туди — п*дари крили. Коли все ж змогли прорватися — зрозуміли, що насправді там загинули троє, а не двоє, чоловіків. Я ще тоді відв’язав теля, яке лишилося на подвір’ї, а воно як давай об мене тертися: мовляв, чухай, гладь мене. І це просто сюр: пацани у протигазах пхають тачку, щоб поховати уже підгнилі тіла, над нами все свистить й гупає, а теля леститься — хоче жити».