Серце повстання в Міннеаполісі

Загибель афроамериканця Джорджа Флойда від рук білого поліціянта минулого травня сколихнула Америку, запаливши масові протести по всій країні. Єдина жертва стала символом цілого руху, покликаного привернути увагу до проблеми расизму та свавілля поліції у США. Масові демонстрації у багатьох американських містах впродовж останніх тижнів — не лише вияв солідарності та скорботи за втраченим життям, а й виклик владі, від якої вимагають визнання всіх попередніх жертв, що загинули від рук поліції через расові упередження. Як показали останні дослідження Reuters, близько 90% усіх протиправних дій, вчинених поліціянтами під час затримання темношкірих, у підсумку залишаються безкарними. 

Симона Хантер, учасниця однієї з акцій протесту, коли протестувальники захопили Третє відділення поліції Міннеаполісу, відверто розповідає про жагу справедливості та помсти, поєднання люті та ейфорії, які об’єднували протестувальників на вулицях: «Це наче довбана терапія. Це було чудово. Ми відчували, що ось, нарешті, ми нападаємо на них, а не вони — на наших. Нарешті ми не дозволяємо себе залякувати. Це був смак перемоги. Що ми в силі це зробити». А що відчували ті, хто опинився по інший бік, коли протести вийшли з-під контролю, перетворившись на вандалізм і розбій? Усі ті власники магазинів та мирні мешканці охоплених безладом кварталів? Де межа між боротьбою за права людини та їхнім порушенням?

Читайте чесний репортаж The New Yorker про те, як смерть Джорджа Флойда змінила Міннеаполіс і його мешканців, мовою оригіналу за посиланням.

Ілюстрація: Відлін Кадет / The New Yorker