Вогонь!

Американська високомобільна система артилерійського вогню HIMARS — один із найбільших страхів росіян. З червня минулоріч її 227-мм ракети з GPS-керуванням точно нищать окупантів, як під час звільнення Харківщини та Херсону, так і у точкових спецопераціях по всій лінії фронту. 

Розрахунок HIMARS складається з трьох людей — водія, навідника та командира, які до повномасштабного вторгнення працювали, зокрема, на радянських системах залпового вогню «Град». За даними The Washington Post ракети, які Україна отримала для HIMARS мають дальність ураження до 100 кілометрів. Хоча з експериментальною ракетою PrSM дальність вогню системи може сягати до 500 кілометрів. 

Зйомки роботи HIMARS, на яку полюють російські авіація та артилерія, для цивільних журналістів заборонені. Втім унікальні фото та відео у безпечному режимі інколи роблять самі військові. Знімки, які ви бачите у цьому матеріалі, Reporters отримали від одного з таких армійців. 

Нижче — його анонімний монолог про кілька останніх березневих виїздів HIMARS і те, чому західне озброєння — це ще й елемент психологічних операцій. 

«Ці системи артилерійського вогню були розроблені у 90-х, але виглядають так сучасно, ніби виїхали з заводу тільки вчора — аж блищать. Наші хлопці стараються працювати по кілька машин одночасно: виїздять на точку і відпрацьовують по заздалегідь відомим координатам. На розгортання і відстрілювання є не більше двох-трьох хвилин: якщо затриматися на місці — може прилетіти «атвєтка». 

HIMARS має шість ракет і відстрілює їх по одній. Якщо одночасно працюють, скажімо, три машини, то росіяни отримують одразу 18 ракет калібру 227 міліметрів. Перезарядку ця високомобільна система артилерійського вогню робить самостійно, і вже так само за лічені хвилини готова знову давати тягла. За наявності ракет, вони можуть працювати хоч цілодобово. 

Особисто мене заворожує момент, коли командир стоїть поруч із машиною: спостерігає, як система розгортається, а потім кричить у рацію: «Вогонь!». І небо буквально починає запалюватися ракетами. 

А ще нещодавно розмовляв із піхотинцями, які утримують позиції в районі, де ось у березні крайній раз бачив, як працюють HIMARS: кажу їм, хлопці, як вам, гарно ж? А вони в один голос: «Ахуєнно!». Це дійсно дуже мотивує наших простих бійців і сильное тисне на ворога. Для росіян, які знають, що десь недалеко від них щось відпрацювали високомобільні системи артилерійського вогню, уже один цей факт — елемент страху. Вони бояться і загалом правильно роблять: HIMARS стріляє дуже точно і дуже потужно. 

Цілі для такої зброї шукають ровідники, але рішення про відкриття вогню приймається безпосередньо вищим військовим командуванням. Ми використовуємо HIMARS тільки на дуже жирні цілі — наприклад, на великі скупчення ворожої техніки та живої сили, або на російські військові бази із командними пунктами і теж із технікою».   

Фото: ЗСУ