Ринок як точка життя
Київська Деміївка відома кількома історичними місцинами: головною книгозбірнею країни — Національною бібліотекою імені Вернадського, корпусами пивзаводу Шульца та цукрового заводу, що збереглися з XIX століття. А ще — продуктовим ринком, який існував тут майже пів століття. У листопаді цього року Деміївський ринок, де ще у 90-ті торгували контрафактним алкоголем і турецьким одягом, під виглядом реконструкції остаточно закрили, попри протести працівників. Тепер там не лишилося нічого, крім величезного рекламного стенда із планом майбутньої забудови — чергового житлового комплексу.
Михайло Палінчак — український фотограф, який публікувався у The New York Times, Time, The Washington Post, The Guardian, Le Monde, Spiegel та багатьох інших світових виданнях. Брав участь у низці фотовиставок у США, Великобританії, Німеччині, Бельгії, Польщі. Протягом усієї каденції п’ятого Президента України Петра Порошенка Палінчак працював його офіційним фотографом.
Михайло живе на Деміївці і минав тутешній ринок щодня. А коли дізнався, що невдовзі ринок закриють, вирішив зберегти останній день його роботи.
«Для багатьох відвідини ринку — ритуал, — пояснює автор. — Там не лише купують продукти, а і зустрічають знайомих, обмінюються новинами й плітками. Ринок для українців — одна з точок життя. Деміївського ринку більше немає. Люди, що працювали там роками, нині у розпачі й розгублені. Чимало з них не знає, що тепер робити і куди податися далі.
Я одразу розумів, що знімаю історію. Ринок був таким, яким залишиться на цих світлинах. На цьому історичному місці ми, скоріш за все, його вже не побачимо ніколи. Але така робота фотографа — фіксувати час».
Усі фото знято на Ricoh GR ІІІ та ІІІx
Новий номер Reporters вже у грудні. Дізнайтеся, що в середині і як отримати свій примітник
Дочитали до кінця! Що далі?
Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду, знань і ресурсів. А літературний репортаж — це ще й один із найдорожчих жанрів журналістики. Тому ми потребуємо вашої підтримки.
У нас немає інвесторів чи «дружніх політиків» — ми завжди були незалежними. Єдина залежність, яку хотілося б мати — залежність від освічених і небайдужих читачів. Запрошуємо вас приєднатися до нашої Спільноти.