Зверніть увагу: цей сайт стає архівним, але не засмучуйтеся. Тепер Reporters — не онлайн-медіа з друкованою версією, а навпаки: паперовий журнал, що виходить 4 рази на рік і має діджитал-доступ для нашої Спільноти. Долучайтеся, щоб читати і дивитися усі нові репортажі та фотоісторії на сайті The Ukrainians Media та регулярно отримувати свій друкований Reporters

    Рош га-Шана, малий український скарб
    6 Вересня 2021

    Рош га-Шана, малий український скарб

    Сьогодні ввечері настає новий — 5782-ий — рік за юдейським календарем. Рош га-Шана — новий рік усіх, хто сповідує юдаїзм, в Україні визнаний національним святом. 

    Щороку на юдейський новий рік до Умані з’їжджаються євреї з усього світу. Брацлавські хасиди — послідовники однієї з гілок хасидського юдаїзму — здійснюють паломництво до могили свого лідера праведника Нахмана Брацлавського в Умані. 

    Зазвичай на святкування Рош га-Шана до міста приїжджає від 30-ти до 50 тисяч паломників з різних країн. Втім, минулоріч через пандемію їхня кількість зменшилася вдесятеро, тому цього року, аби уникнути проблем через карантинні обмеження, хасиди стали з’їжджатися на Черкащину за місяць до свята. 

    Перший карантинний Рош га-Шана зафіксував рік тому український фотограф-документаліст Ігор Єфімов. Незвично пусті, пропахлі дезінфекцією уманські вулиці у ці знакові для хасидів дні стали однією з важливих сторінок пандемічної історії.

     «Українці реагують на хасидів дуже по-різному. Ті, хто займаються бізнесом і заробляють на них, — дуже добре. Ті, хто просто живуть поруч, — м’яко кажучи, їх не сприймають. Але за межами Умані тобі вже важко уявити, що в місто приїхали десятки тисяч хасидів. 

    У мене виникло відчуття, ніби я десь в Ізраїлі, і це був цікавий досвід. У Торі написано, що в ці дні юдеї мають радіти, — і вони справді радіють як малі діти — танцюють і сміються без алкоголю. Для нас це трохи незвично. 

    Це був мій перший Рош га-Шана, і я дуже вражений. Думаю, це справжній невеличкий український скарб. Просто не всі місцеві вміють із цим працювати — їм складно, бо люди узагалі не звикли до туристів, не кажучи вже про тих, які виглядають і поводяться геть по-іншому».









    Дочитали до кінця! Що далі?

    Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду, знань і ресурсів. А літературний репортаж — це ще й один із найдорожчих жанрів журналістики. Тому ми потребуємо вашої підтримки.

    У нас немає інвесторів чи «дружніх політиків» — ми завжди були незалежними. Єдина залежність, яку хотілося б мати — залежність від освічених і небайдужих читачів. Запрошуємо вас приєднатися до нашої Спільноти.

    Щотижня надсилаємо
    найцікавіше

    0:00
    0:00