Рани на кризі
Невелике озеро у Запорізькій області, яке лише днями вкрилося тонким шаром криги, деякий час залишалося єдиною частиною навколишнього ландшафту, не розбитою російськими снарядами. Однієї ночі і в ньому з’явилася воронка від «Граду».
Влучання російського снаряду вранці після обстрілу позицій побачив з дрона і зафіксував військовий групи аеророзвідки Павло Пашко. До великої війни Павло був цивільним фотографом, та у лютому доєднався до Збройних Сил, аби на фронті робити те, що уміє найкраще, — знімати. І допомагати артилерії відслідковувати позиції росіян.
«Ми на запорізькому напрямку — тут, звісно, зараз простіше, ніж у Бахмуті та Авдіївці. Та і тут кожного дня маємо бойові зіткнення, намагаємось постійно знаходити цілі, аби наші хлопці могли нормально по них працювати. Зима — це завжди найскладніші умови для роботи: замерзла техніка, сильний вітер, часто ми не маємо можливості зігрітись. Але що робити?! Треба звільняти нашу територію якомога швидше. Не дати ворогу можливості перепочити, закопатися, закріпитись на позиціях. Що інтенсивніше ми будемо вибивати їх із позицій, то швидше вони будуть відходити», — говорить Павло.
Дочитали до кінця! Що далі?
Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду, знань і ресурсів. А літературний репортаж — це ще й один із найдорожчих жанрів журналістики. Тому ми потребуємо вашої підтримки.
У нас немає інвесторів чи «дружніх політиків» — ми завжди були незалежними. Єдина залежність, яку хотілося б мати — залежність від освічених і небайдужих читачів. Запрошуємо вас приєднатися до нашої Спільноти.
