По той бік війни

За 33 роки життя Олексій Богатирьов де тільки не працював: на автомийці, фабриці з виготовлення кахлів та виробництві металопластикових вікон, а ще — робив підвісні стелі та прокладав електричні кабелі. У юності мріяв стати професійним футболістом. Але тепер усе це позаду: два роки тому Олексій повернувся з війни і на бойовому злагоджені зламав хребта — мусив пересісти на візок. Жартує, що в житті нічого не змінилося, тільки замість ніг тепер має колеса. 

«У 2015 році здавалося, що війна вже зовсім скоро закінчиться. А потім був Дебальцівський котел і я зрозумів, що не можу лишатися осторонь — пішов у добровольці, —  пригадує Олексій. — Перший рік після травми все просив лікарів пошвидше поставити мене на ноги, щоб знову повернутися на війну. Там життя інакше — світ менший і завжди зрозуміло, хто з тобою, а хто проти».

Після лікування, яке так і не повернуло можливість ходити, в Олексія почалася депресія — у моменти найбільшого відчаю думав про те, аби власноруч піти із життя. Зрештою, опанував себе і за порадою товаришів звернувся по допомогу до реабілітаційного центру «Галичина» у Львові. Там почав займатися спортом, який покинув у юності, а зараз отримує водійські права. Олексій не упевнений, що працюватиме водієм, але про всяк випадок вирішив, що в його становищі чим більше вмієш, тим краще. Спроби знайти роботу на ярмарках вакансій дотепер успіху не приносили.

«Я живу в реабілітаційному центрі вже півтора роки. Мені тут добре, бо я в колі людей з такими ж потребами й проблемами. Ми спілкуємося, займаємося спортом, їздимо гуляти містом, тому в мене майже немає вільного часу — я з самого ранку або їжджу в справах, або на навчанні», — говорить Олексій. 

Разом із ним у центрі «Галичина» живуть більше десяти ветеранів. Вони мають можливість опанувати професії механіків, касирів, водіїв, перукарів, кухарів, флористів чи туристичних операторів. Загалом — близько 30 спеціальностей. Щоправда, через низькі зарплати і часті проблеми зі здоров’ям працюють мешканці центру за новою спеціальністю не завжди.  

Наразі в «Галичині» немає спеціалізованого напрямку для роботи з ветеранами російсько-української війни, але у селищі Великі Люблінці незабаром мають відкрити центр саме для ветеранів. 

Кожен ветеран має право на безкоштовну психологічну й фізичну реабілітацію, натомість трудова випала з поля зору законотворців. Отримати нову професію ветерани можуть нарівні з іншими людьми з інвалідністю, але повного переліку подібних центрів немає. 

За останніми даними Державної служби у справах ветеранів, від початку війни на Донбасі статус учасника бойових дій отримали майже 370 тисяч військових. Близько вісімдесяти тисяч із них по закінченню контракту не стали на облік у місцевих соціальних і медичних службах. Тож стан їхнього здоров’я, наявність або відсутність особистих і соціальних проблем фахівцям невідомі.

[Матеріал створений за підтримки Посольства Королівства Норвегія в Україні. Погляди авторів не обов‘язково збігаються з офіційною позицією уряду Норвегії.]