«Партизан»
Поки США передають Україні модернізовану летальну зброю, українські артилеристи майструють із трофейних російських «Градів» міні-РСЗВ «Партизан» — зменшену версію реактивної системи залпового вогню, яка стріляє одним, двома або чотирма снарядами. Українські військові поділилися з редакцією Reporters фотографіями такої саморобної артилерії.
З повномасштабним вторгненням Росії «Партизан» з’явився не тільки в артилеристів, а й у простої піхоти — зі здобутої у бою, але згорілої й уже не придатної для повноцінного використання, російської техніки українські військові демонтують направляючі труби «Граду», а потім припаюють їх до пересувної триноги, або й одразу на станину пікапа.
«Якщо крупнокаліберний міномет може стріляти максимум на сім кілометрів, то “Партизан” здатен здолати до 20 кілометрів. По суті, ця установка складається з направляючої труби від “Граду” і відповідного снаряду. Також на “Партизан” встановлюють панораму Герца — оптичний прилад артилеристів», — розповідає Андрій Моруга, інструктор з артилерійської справи Фонду «Повернись живим».
Між собою військові також називають «Партизан» таблеткою, тому що ця саморобна артилерія, як таблетка від головного болю, точково придушує ворожий вогонь. «Партизан» корисний невеликим підрозділам — наприклад, групам розвідників, піхотним взводам та ротам.
«Часто буває, — пояснює Моруга, — що, скажімо, РОП — ротний опорний пункт — обстрілює ворожа самохідна артилерійська установка. Ця зброя працює на відстані 11-14 кілометрів, відтак поцілити у неї мінометом, який є на озброєнні у роти, неможливо — він просто не дістане. Бригадна артилерія, як правило, не займається однією САУ, бо ж має для відпрацювання важливіші цілі. І тут на допомогу приходить «Партизан». Навіть якщо його снаряд впаде за 100 метрів від САУ і не вб’є ворожий розрахунок, це змусить росіян передислокуватися — отже, збереже життя наших військових».
Фотографії надані військовими
Дочитали до кінця! Що далі?
Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду, знань і ресурсів. А літературний репортаж — це ще й один із найдорожчих жанрів журналістики. Тому ми потребуємо вашої підтримки.
У нас немає інвесторів чи «дружніх політиків» — ми завжди були незалежними. Єдина залежність, яку хотілося б мати — залежність від освічених і небайдужих читачів. Запрошуємо вас приєднатися до нашої Спільноти.