Головне — звільнили

11 листопада Сили спеціальних операцій звільнили Херсон від російських окупантів. Відтоді майже щодня з міста й області надходять новини про обстріли артилерією, крилатими ракетами, касетними снарядами. Тільки за останню добу ​​росіяни 86 разів обстріляли Херсонщину з артилерії, РСЗВ, танків, мінометів, атакували дронами. Гатили по центру міста — влучили у пункт медичної та гуманітарної допомоги і військову адміністрацію. 

Документальний фотограф і фоторедактор Reporters Данило Павлов провів у місті та області кілька днів, знімаючи цивільних, що стояли у чергах по гуманітарку та лагодили пошкоджені оселі, рятувальників ДСНС, що виїжджали гасити пожежі і розміновувати села, фіксував наслідки російської агресії.

Перше, на що він звернув увагу, — канонада, яка не змовкає більш ніж на годину. Друге — безлюдність міста: з відновленням електропостачання цілі девʼятиповерхівки все одно стоять темними. Людей завжди багато лише у пунктах незламності: у напнутих рятувальниками наметах на містян чекають із ліками і гарячим чаєм, генераторами і дитячими розмальовками. Третє — як не дивно, загалом позитивний настрій людей.

«Люди з півдня дуже вирізняються своїм позитивом. Після звільнення минув уже місяць, але вони ще й досі радіють, попри щоденні обстріли. Головне, кажуть, вже сталося — їх звільнили», — розповідає фотограф.

У Херсоні переважно вже є світло, вода й опалення, ловить мобільний звʼязок, працюють деякі магазини, супермаркети «АТБ», заправки «ОККО» та один із місцевих готелів. В аптеках, щоправда, ще бракує елементарних ліків. У кожному потязі з міста є евакуаційні вагони.

Натомість в області — знищені будинки, заміновані дороги, лісосмуги і городи, ділянки, засмічені залишками не розірваними касетами. Місцеві мешканці складають списки і стають у чергу, аби їхню ділянку якнайшвидше розмінували. На вулицях і в пунктах незламності висять інструкції, як поводитися з підозрілими предметами. Втім, люди вчаться будувати життя наново. 

«У Посад-Покровському біля Херсону місцевим роздавали дрова. Люди були дуже втішені. Казали: “Але ж хтось додумався, нам якраз треба!”. Працівниця сільради по-доброму сварила: “Так, я все бачу, кожному лише по два мішки!”. Люди шарілися, та все одно загрібали побільше — хитрі, але дуже позитивні».