Фільм за власним сценарієм
Вулична фотографія — особливий жанр. Фотографи, які працюють у ньому, використовують техніку «чесної фотографії»: фіксують події та емоції такими, якими вони є, без спотворень. Зображують людей у громадських місцях і звичних ситуаціях, але разом із тим шукають у кожному кадрі особливу атмосферу та естетику.
Фейсбук-спільнота «Українська вулична фотографія» взялася об’єднати фотографів зі спільною пристрастю до вуличної фотографії. Разом вони творять візуальний архів життя сучасної України та українців. Щомісяця учасники спільноти разом із редакцією Reporters. обирають найкращу світлину. У лютому переможним став кадр авторства львівського фотографа Тараса Бичка.
Тарас є учасником міжнародного стріт-колективу «Little Box Collective» та фіналістом міжнародних конкурсів Miami Street Photo Festival, London Photo Festival і Documentary Family Awards. Його роботи увійшли до збірки «100 Great Street Photographs».
«Цю фотографію я зробив біля одного з торгівельних центрів у спальному районі Львова. Це місце і раніше привертало мою увагу, але без хорошого світла воно втрачало свій шарм. Одного вечора ще здалеку я побачив автомобіль, припаркований біля сіті-лайту, — там не було реклами, той просто світив яскравим світлом. Підійшовши, звернув увагу на цікаву текстуру вікон. Щойно я почав кадрувати зображення, під’їхав інший автомобіль, який підсвітив перехожих. Тоді мені вдалось «вхопити» цей кадр. Бо за мить водій припаркував авто і вимкнув фари.
Бувають моменти, коли дрібниці додають сцені магічності. Так і у цій абсолютно буденній ситуації випадково з’явилися головні герої, а хороше світло розставило акценти. У такі моменти фотографія раптом перетворюється на кадр із фільму, який ти робиш тут і зараз за власним сценарієм, маючи 1/125 секунди. Часто ловлю себе на думці, що у сучасній стріт-фотографії такого бракує — бракує настрою. Я ж завжди намагаюся зробити так, щоб глядач відчув його».
Дочитали до кінця! Що далі?
Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду, знань і ресурсів. А літературний репортаж — це ще й один із найдорожчих жанрів журналістики. Тому ми потребуємо вашої підтримки.
У нас немає інвесторів чи «дружніх політиків» — ми завжди були незалежними. Єдина залежність, яку хотілося б мати — залежність від освічених і небайдужих читачів. Запрошуємо вас приєднатися до нашої Спільноти.