Помальований вицвілими графіті дім із порожніми віконницями, з яких у внутрішній двір проростають бурʼяни і кволі деревця, стоїть в історичному центрі Києва — на вулиці Ярославів Вал. Садиба сімʼї одного з найвідоміших світових авіабудівників Ігоря Сікорського пережила Другу світову війну, коли тут розташовувався військовий штаб. Однак тепер вона майже повністю знищена — через недбалість низки власників.
Так, 2000 року будівлю передали в оренду благодійному фонду, повʼязаному з українським проросійським політиком Нестором Шуфричем. Фонд обіцяв відновити садибу, та споруда продовжила руйнуватись, аж поки 2016-го її повернули у власність держави — завдяки розголосу київської громади.
«Шуфрич незаконно заволодів цією будівлею і ще частиною майна, яка належала Міністерству оборони. Він хотів збудувати на цьому місці готель. Очевидно, що тут не було б жодного збереження культурної спадщини. 2015-го до боротьби активно долучилася і родина Сікорського, і активісти. Такою великою командою відвойовували і повертали у власність держави», — розповідає представниця громадської організації «Центр розвитку міст» Анастасія Ширченко.
Дім відвоювали, та міністерство так і не взялося його відновлювати. Не йдеться про реставрацію — будинок потребує спочатку протиаварійних і, можливо, консерваційних робіт.
Тепер десятки активістів регулярно приходять сюди, аби привернути увагу держави: знакове місце могло би стати музеєм науки чи мультикультурним простором, яке приманювало б небайдужу до авіабудування та історії молодь і кошти іноземних туристів. Підтримати реконструкцію будівлі пропонували посольство США та американська корпорація Sikorsky Aircraft. Та для цього українці мали розпочати процес відновлення власноруч. Поки триває війна з бюрократією, час поступово руйнує будівлю дощенту — тут, зокрема, регулярно стаються пожежі.
Тому жовтневої суботи «Центр розвитку міст» зібрав зо два десятки людей на толоку — аби відмити фасад будівлі від написів і малюнків. Це чи не єдиний спосіб для активістів подбати про дім своїми руками. Всередину людей не пускають з міркувань безпеки — є загроза обвалів.
Серед небайдужих — представники обʼєднання «Справжній Київ», що також береже автентичність столичної архітектури, еколог, інженер-авіаконструктор, школярі, студенти і старші люди.
«Наша головна мета — аби будинок передали громаді Києва».
«Зрозуміло, що під час війни Міноборони не буде виділяти кошти на будівлю — це не раціонально. Якщо дім належатиме Києву, ми матимемо більше шансів його врятувати: зможемо залучити недержавні кошти, донорів, міжнародні гранти», — пояснює Анастасія Ширченко.
Натираючи ганчірками з розчинником червону цеглу, люди обговорюють між собою варіанти розвитку подій для садиби. Може, вдасться уберегти хоча б фасад — і зробити до нього добудову. Перераховують інші київські будинки, яких спіткала схожа доля: замок барона Штейнгеля на Бульварно-Кудрявській, садиба Мурашка на Малій Житомирській, де нині приймають склотару… Київські будинки, які бережуть сотні років історії міста, переходять з рук у руки — й так і стоять безправні.
