Тепер легше

Жовтень. Бабине літо у розпалі. Прекрасна річка, Печенізьке водосховище, чудовий ялинковий ліс, горбисті ландшафти та неймовірні краєвиди з вікна авто. Ця частина Харківської області раніше була курортною зоною, люди купували тут дачі, облаштовували бази відпочинку, запрошували друзів на рибалку. Тут дійсно прекрасні краєвиди — особливо зараз, восени.

Всю тутешню ідилію зруйнували російські окупанти. Важко дивитися на розбитий Старий Салтів та його нещасних мешканців, які пережили окупацію.

Містечко впирається у величезне водосховище. Раніше до сусідніх сіл та містечок можна було дістатись, перетнувши міст над ним. Зараз він зруйнований ущент. Крізь чималі дірки видно синю воду та човни, що возять людей і їхні пожитки з одного берега на інший. Об’їзд займає понад шість годин, тому човен — єдиний варіант швидко потрапити на протилежний берег.

Антон та Ігор, двоє місцевих мешканців, завжди веселі, злегка захмелілі, сиплять жартами та більше нагадують безхатьків. Вони влаштували човнову переправу ще під час окупації. Спочатку возили людей веслуючи. Нещодавно волонтери дістали їм двигуни, тепер легше. Обабіч водосховища десятки авто, хтось привозить людей, хтось зустрічає. Люди везуть продукти, цигарки, пиво, туалетний папір — все, необхідне в хазяйстві та побуті.

Олег і його дружина Зоя мають власний надувний човен із веслами. Везуть до сусідньої Бугаївки десяток лантухів борошна. Вони власники пекарні, де випікають хліб для п’яти навколишніх сіл. Пекли його і в окупації. Їм дуже бракує мосту, бо кожна така поїздка сильно виснажує.

Жовтень. Бабине літо у розпалі.

Старий Салтів. Харківщина.