Вцілілий знімок
Віталій Лазебник — український фоторепортер, ветеран російсько-української війни, працював фотокореспондентом у редакції «Сьогодні». Учасник міжнародної фотовиставки «Kyiv Photo Week». Його роботи опубліковані в книзі «RAW Історія змін українців та армії» — збірці документальних світлин, що ілюструють трансформації, які відбулись в українському суспільстві та армії протягом 2014-2016 років.
Фотограф пішов на фронт добровольцем та потрапив у третю хвилю мобілізації в серпні 2014 року. Служив снайпером, повернувся з дебальцевського оточення. П’ять років тому — 18 лютого 2015-го — після тривалої оборони Дебальцевого українські військові залишили місто. Публікуємо знімок, який Віталій Лазебник зробив у ті драматичні для України дні.
«Частина нашої групи їхала в неброньованому КрАЗі. За 3-4 км до передових позицій в селищі Миронівське перед авто розірвалася міна або танковий снаряд — уламком пошкодило двигун. Бійцю, який першим відкрив двері, куля потрапила в автомат.
Я згадав, що залишив в машині рюкзак з документами та фотоапаратом. Заскочив всередину і встиг знайти два тепловізори і рюкзак Аліка Сардаряна з медичної роти з його фотокамерою, але тоді ж почув удари по металу і побачив нові отвори в кузові. Зрозумів, що пора йти. Разом з КрАЗом підбили і вантажівку з боєкомплектом. На жаль, свою фотокамеру витягти не встиг. Шкода, що вона згоріла. На ній були світлини, зняті між обстрілами в Дебальцевому. Був період у лютому 2015-го, коли на блокпосту «Хрест» ми працювали в основному вночі. Вдень я брав камеру і знімав для історії. Прикро, що ці знімки не збереглися».
Офіційно було повідомлено, що під час боїв на Дебальцевському плацдармі з 18 січня по 18 лютого загинули 179 українських військових, 110 військових потрапили в полон, а 81 — зник безвісти.
Дочитали до кінця! Що далі?
Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду, знань і ресурсів. А літературний репортаж — це ще й один із найдорожчих жанрів журналістики. Тому ми потребуємо вашої підтримки.
У нас немає інвесторів чи «дружніх політиків» — ми завжди були незалежними. Єдина залежність, яку хотілося б мати — залежність від освічених і небайдужих читачів. Запрошуємо вас приєднатися до нашої Спільноти.