Лижниці на дорозі
Західний реабілітаційно-спортивний центр у Карпатах готує українських паралімпійців до лижних перегонів та біатлону. Це єдина в Україні тренувальна база, яка відповідає європейським стандартам і пристосована для людей із інвалідністю. Ярослав Табінський, фотограф і дослідник фотографії, випадково зафіксував у карпатському селі Сянки кілька кадрів із тренування спортсменів паралімпійської збірної України.
«Моя зустріч із паралімпійцями була випадковою. Якось недільного ранку під час подорожі до Закарпаття довелося пригальмувати — на дорозі лижник. Тризуб на спині, лижні коліщата і в єдиній руці палиця. Я зупинив авто. Побачив вказівник «Західний реабілітаційно-спортивний центр». Лижник повернув із автошляху Львів-Самбір-Ужгород у бік бази, натомість «на трасу» почали виходити інші спортсмени.
Поки готував фотокамеру, згадалось, як наші паралімпійці привозять зі змагань медалі, як душевно їх зустрічають в аеропортах. Часу на зйомку майже не було, спортсмени миттєво проїжджали повз мене. Чоловіки були не надто говіркими, лише привіталися та усміхнулись.
Натомість дівчата-лижниці зупинилися й розповіли, що готуються нині до міжнародних змагань із зимових видів спорту. Настя з Чернігівщини і Тамара з Тячева тренуються тут уперше. На трасу, кажуть, виїжджати не страшно. Жартують, що більше бояться корів, які пасуться неподалік.
Поки ми спілкувалися, дехто зі спортсменів уже повертався у зворотний бік. «Наші! Найкращі у світі з біатлону. Чемпіони!» — кивнула у бік чоловіків Тамара і поїхала їх наздоганяти».
Дочитали до кінця! Що далі?
Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду, знань і ресурсів. А літературний репортаж — це ще й один із найдорожчих жанрів журналістики. Тому ми потребуємо вашої підтримки.
У нас немає інвесторів чи «дружніх політиків» — ми завжди були незалежними. Єдина залежність, яку хотілося б мати — залежність від освічених і небайдужих читачів. Запрошуємо вас приєднатися до нашої Спільноти.