Маленька Софійка збирала квіти та камінці з друзями, не знаючи, що за 60 кілометрів від них назовні вирвалося щось таке, що назавжди змінило їхні життя. Воно вже було поруч, проникало під їхню шкіру, входило в їхні легені з теплим квітневим повітрям.
Щоранку і щовечора вона спостерігала, як із-під синіх машин вилітали фонтани пінистої води та мили асфальт. У розмовах дорослих все частіше чулося слово «Чорнобиль». Вона не розуміла, чому вони такі стривожені. Дві жінки, що сиділи поруч у тролейбусі, говорили про рак, радіацію та смерть, і Софійка витирала спітнілі долоні об плаття.
«Якби сталося щось справді страшне, — думала Софійка — вони б нам точно сказали. Дорослі знають краще». Надворі був 1986 рік.
Історію Чорнобильської катастрофи очима 10-річної сучасниці подій читайте мовою оригіналу за посиланням.
Фото — Софія Москаленко