Уявіть собі ситуацію: в одному із супермаркетів «Волмарт» у штаті Міссурі жінка із зайвою вагою хоче дотягнутись до полиці з газованою водою — і раптом її мотовізок перекидається, вона падає і безпорадно махає руками, намагаючись підвестись. Ця жінка має хворобу хребта, через що їй важко ходити.
Вона уже звикла до насмішок, але тут сталось щось гірше — її падіння сфотографували і виклали в соціальні мережі. Тепер вона стала жертвою глузування і присоромлення нового масштабу. Інтернет-титани на зразок Фейсбуку чи Гуглу не лише отримують прибутки від подібних ситуацій — вони запрограмовані, щоб використовувати їх сповна і поширювати далі. Сором, як і секс, — потужний мотиватор залученості користувачів соцмереж, їхні автоматичні алгоритми швидко підхоплюють подібні відео, збільшуючи трафік, а разом із ним — прибутки.
В добу до появи інтернету падіння у супермаркеті могло б викликати трохи жартів, та й усе. Зараз воно може перетворитись у глобальну подію. Реальність, яку створюють техногіганти, непропорційно сильно визначає наше життя і суспільство, яке ми творимо.
Як у нашому світі, де домінують соцмережі, працюють алгоритми поширення сорому, читайте повністю мовою оригіналу у тексті Кейсі О’Ніл для щомісячного американського журналу WIRED.