Олександр Хоменко — фотокореспондент і фоторедактор видань Ukraїner і depo.ua. Знімає документальні проєкти з 2015 року. Окрім багатьох українських видань, публікувався у The Guardian, Wall Street Journal, The Daily Signal, Deutsche Welle тощо.
«Одного дня в нашій сім’ї з’явилася чотиримісячна дитина — усиновлений хлопчик. Наступного ранку, дивлячись як новоспечені мама і син сплять поруч, виглядаючи зовсім чужими одне одному, я вирішив знімати їх.
Уві сні неможливо збрехати, навіть підсвідомо. Короткий проміжок часу між сном і пробудженням показує наші справжні стосунки, реальний рівень довіри між людьми. Майже півтора роки я знімав, як народжувалася і видозмінювалася любов між дружиною і нашим сином, як вони пізнавали одне одного.
Але дружина раптово померла і постало питання: що робити тепер із нашими почуттями, як жити далі? Що робити з любов’ю, якою неможливо поділитися із тим, кого любиш? Світле майбутнє ранку різко змінилося сутінками буття.
І я вирішив продовжити проєкт, знімаючи замість дружини самого себе і фіксуючи вже не тільки свої з сином пробудження, але й засинання — своєрідний підсумок прожитого дня. Намагаючись дослідити таким чином уже стосунки між живими і мертвими, між пам’яттю і реальністю, між минулим і майбутнім.
На цих знімках присутній автор, що є порушенням канону документалістики. Але насправді не важливо, хто саме зображений на фото. Не найважливіше навіть, що поворотним моментом цієї історії є смерть головної героїні — хочу на цьому наголосити, розуміючи, що момент загибелі автоматично викликає величезну хвилю співчуття до героїв.
Смерть — тільки побічна тема “Пробудження”. Ця історія від початку замислювалася як спроба притчі про Любов — універсальної оповіді, де є просто безіменні Дитина, Жінка і Чоловік, на місці яких міг би опинитися будь-хто. Адже у кожного з нас знайдеться своя історія про любов».
