Страхування на випадок викрадення з’явилося ще у 1930-х роках. Втім, поширилося воно лише у 1960-х на хвилі викрадень у Європі, організованих ліворадикальними організаціями на кшталт Фракції Червоної Армії в Німеччині або італійських Червоних бригад. Суть такого страхування проста: викуп платить страхова компанія. Нині вони покривають і витрати на ведення перемовин із викрадачами за допомоги спеціальних консультантів.
Проте офіційна політика у Великобританії та США ― на відміну від багатьох інших країн ― жодних перемовин з терористами. Після 2001 року уряди США та Великобританії уклали перелік іноземних терористичних організацій, яким за законом заборонені будь-які виплати. Страхові компанії не мають права відшкодовувати родині викуп, сплачений терористам. А чи мають право консультанти з безпеки вести с ними перемовини? Або допомагати рідним збирати гроші? Чи відповідатимуть самі родини за сплату викупу терористам? І як взагалі з’ясувати, чи викрадачі ― терористи, а чи просто злочинці?
Репортаж про те, як конфлікт національних політик та ринку страхування перешкоджає порятунку викрадених, читайте цілком та мовою оригіналу за посиланням.
Фото ― Rafael Ben-Ari/Alamy