Покинутий у семирічному віці Маркос Родрігес Пантоха протягом п’ятнадцяти років виживав серед природи. Як він сам розповідає, його прийняли, захистили і виростили вовки. У співжитті з ними хлопець втратив людську мову, почав гавкати, гарчати й вити. Одного дня його знайшла поліція — він ховався в горах, загорнутий у шкіру оленя.
Протягом пів сторіччя відтоді, як на хлопця натрапили у глушині, йому було важко догодити суспільству. Він жив у монастирях, покинутих будівлях і гуртожитках по всій Іспанії. Перебивався випадковими заробітками на будівництві, у нічних клубах і готелях. Його грабували та експлуатували. Уникали, вважали незграбним, цуралися. «Більшу частину життя серед людей мені було погано», — каже Родрігес.
Чи важко бути людиною — цілком та мовою оригіналу читайте за посиланням.
Ілюстрація ― Óscar Corral/El Pais