Андрій Мосієнко — український фотожурналіст, автор фотопроєкту «Хліб». Три роки працюючи над фотокнигою, Андрій проїхав сотні кілометрів і зробив тисячі кадрів. Книга ілюструє шлях хліба — ось люди працюють у полі, потім везуть зібране зерно на тік, на елеватор, до млина, де мелють зерно на борошно, далі печуть із нього хліб, а тоді розвозять теплі булки і буханки сільськими та міськими магазинами. Це історія про те, як люди вкладають у хліб свою душу.
«Зйомки проєкту я розпочинав під Одесою, потім не раз повертався туди, і навіть потрапив на найстаріший млин Вайнштейнів у районі Пересип. Він працює з 1867 року, кілька разів горів, під час Другої світової його підривали румуни, втім половину одеського хліба випікають із борошна, зробленого саме тут. Пізніше я дізнався, що мій прадід був мельником і працював якраз у тому млині. Отакий поклик предків вийшов.
Кілька разів знімав в різних районах Одеської області, а ще — в Кивській, Черкаській, Херсонській, Дніпропетровській, Житомирський, Сумській та Полтавській областях.
Найважче фотографувати селян. Шоубіз і політики мають спеціалістів із постановки кадру: тут зморшку прибери, там прищик або друге підборіддя, а тут поза невдала. Натомість селяни — щирі та безпосередні. На їхніх світлинах немає фальші та вигаданих поз. Кожен кадр треба робити швидко і добре.
Селяни від природи непублічні та дещо відсторонені від «городських». Якщо ти не з села, ніколи не станеш сповна своїм серед них. Їхня праця у полі тяжка і зазвичай малооплачувана. Втім, завжди будуть люди, які робитимуть для нас хліб. Бо він годує усіх — і школи, і лікарні, і армію, і політиків.
Наразі книга «Хліб» друкується на замовлення та невеликими партіями . Мій ідеальний читач — кожен із нас. Бо у звичної скибочки хліба, яку ми щоранку мастимо собі маслом, довга й глибока історія. У хліба великий шлях. Про це я і прагнув розповісти у світлинах».
[Матеріал опублікований за підтримки Посольства Королівства Норвегія в Україні. Погляди авторів не обов‘язково збігаються з офіційною позицією уряду Норвегії.]