Центральною вулицею Херсону повільно їде камуфльована військова автівка. Обабіч дороги її зустрічають сотні людей: вони плачуть і машуть руками армійцям у пікапі, голосно скандуючи: «Дя-ку-є-мо!». На цей момент мешканці звільненого 11 листопада міста чекали довгих вісім місяців.
Росіяни окупували Херсон ще 2 березня. Від початку повномасштабного вторгнення місто було єдиним обласним центром, який їм вдалося зайняти.
Весною Сили оборони України кілька разів намагалися повернути Херсон під свій контроль, але проводити активні операції було надто небезпечно — у місті тоді все ще залишалися десятки тисяч наших людей.
Два тижні тому британська розвідка повідомила, що росіяни вивозять із Херсону свою техніку. Це, на думку українських воєнних експертів, було пов’язано, зокрема, з масовими поразками ворога на всій лінії фронту та просуванням Сил оборони України на Харківщині, Донеччині, Луганщині та Херсонщині.
За одним із найбільш обговорюваних у військових колах сценарієм, ворог може перекинути свої виведені з Херсону сили у район Бахмуту, який вже кілька місяців залишається найгарячішою точкою Донеччини.
Попри дії росіян, звільнення Херсону далося Силам оборони України непростою ціною. Щоб підійти до міста, наші військові один за одним звільняли містечка та села в області. За даними Генштабу ЗСУ, з жовтня на Півдні вдалося деокупувати 41 населений пункт. У боях за українську Херсонщину тільки за останній місяць загинуло щонайменше 24 армійці.