По груди у воді, тремтячи у вирі уламків і сміття, моряки навпомацки пробивалися до трапа на верхню палубу. Старшина першої статті Александр Воен розумів — його хлопці просто зараз можуть потонути. Ухопивши найближчого за футболку, він шпурнув його до трапа на верхню палубу. Попри зламану у трьох місцях ногу, він і далі висмикував їх із темряви одного за одним.
Глухої ночі 17 червня 2017 року есмінець США USS Fitzgerald борознив Південнокитайське море, коли його протаранило втричі більше вантажне судно. 30-тонний контейнеровоз ACX Crystal зробив у його боці пробоїну розміром із фуру. Семеро моряків загинули. Зіткнення стало найгіршою за чотири десятиліття аварією на американському флоті. А вже за два місяці есмінець USS John S. McCain втратив десятьох членів екіпажу після зіткнення з іншим торговим судном. Обидва міноносці вартістю майже два мільярди доларів кожен, захищені однією з найдосконаліших систем оборони, належали до найсильнішої морської армади у світі. Як могли вони не помітити наближення вантажних суден, які постійно передавали власні координати у глобальній навігаційній мережі?
За розслідування смертельних морських аварій на славнозвісному 7-му флоті США у Тихому океані журналісти ProPublica Т. Крістіан Міллер, Меган Роуз та Роберт Фатуречі отримали Пулітцерівську премію-2020 з журналістики у номінації «Національний репортаж». Матеріали у вільному доступі можна прочитати мовою оригіналу за посиланнями на сторінці премії.
Ілюстрація:Denís Galocha / ProPublica