Коли це все почалося? Може, десять років тому, коли у столичному райвідділенні міліції двічі впав до смерті молодий студент Ігор Індило, бо у його життєвий простір завітав із пекла дільничний (згодом умовно засуджений, а нині — переатестований і підвищений до майора). Перш ніж забути побиту і зґвалтовану влітку 2013-го Ірину Крашкову з Врадіївки, ми, певно, не помітили в її зіницях, що «очі в них дуже страшні». Не співвіднеслися. Натомість вони повернулися до нас, вже сповнених революційної гідності, у День Незалежності 2016-го і на очах у родини забили до смерті Олександра Цукермана на власному подвір’ї у Кривому Озері. А у травні 2019-го у Переяславі-Хмельницькому, забавляючись зі зброєю після роботи, забрали життя 5-річного Кирила Тлявова.
І ось вже цього травня молоду жінку викликали як свідка (!) до Кагарлицького відділення поліції, де від сьомої вечора до четвертої ранку буяв восьмигодинний шабаш — на законослухняну громадянку одягали кайданки і протигаз, стріляли з табельної зброї над головою, били, душили та кілька разів зґвалтували. Притому, каже її адвокат, поліціянти пили алкоголь, вживали наркотики і примушували пити потерпілу. Поруч катували ще одного свідка — зґвалтуванням чоловікові лише погрожували, втім не втримались зламати ніс і ребра. Такі-от слідчі дії.
Ця бісівщина продовжує тривати під керівництвом міністра МВС, який пообіцяв реформу і буцімто її провів. І вкотре люди змушені виходити на вулиці. 5 червня у центрі столиці відбулося кілька протестних акцій з вимогою відставки Арсена Авакова.
Поки що протестувальники лише символічно підпалили притягнутий під Раду символічний поліцейський «бобик». Машину закидали фаєрами якраз тоді, коли міністр звітував перед нардепами. Правоохоронці, заявив Аваков, — «плоть від плоті» українського суспільства. Добродієві варто нагадати, що донині друга частина цього рівняння лише милостиво дозволяла першій монополію на насилля. А раптом вона теж почує вже геть не символічний голос плоті?
