Коли у вересні 1941-го до Києва увійшли війська Вермахту, радянські диверсанти влаштували вибухи у Київській цитаделі та на Хрещатику. Німці звинуватили у підривах столичних євреїв. 29 вересня у Бабиному Яру, біля нинішньої телевежі, почалися масові розстріли єврейського населення міста. Від Лук’янівської площі людей вели пішки до Братського кладовища так званою дорогою смерті. При вході до кладовища «небезпечні елементи» мусили зняти верхній одяг, віддати документи, коштовності та гроші. На півкілометровому відтинку яру, місці страти, людей роздягали наголо, спускали вниз і клали долілиць, одне на одного. Далі їх страчували пострілом у потилицю.
Згідно з німецькими документами, вже до середини жовтня жертвами нацистів стали понад 51 тисяча євреїв. Тоді ж у Бабиному Яру почали розстрілювати українських націоналістів, ромів, радянських військовополонених і пацієнтів київської психіатричної лікарні. Зрештою нацистська поліція спільно з військово-цивільною владою Києва та айнзатцгрупами СД — спеціальними підрозділами німецької Служби безпеки, створеними в рамках військ СС для масових ліквідацій на окупованих територіях — знищила понад сто тисяч людей.
Сьогодні Україна вшановує 80-ті роковини трагедії Бабиного Яру, який і понині залишається неофіційним місцем пам’яті. Тут планують втілити два проєкти: національний історико-меморіальний заповідник та приватний меморіальний центр коштом російського бізнесу. Український фотограф Євген Малолєтка у фотосерії для німецького журналу Spiegel зняв останню зупинку «дороги смерті» для сотні тисяч жертв Бабиного Яру.