Польський репортер Ґжеґож Шиманік, автор книжки «Motory rewolucji», записав історію колишнього фашиста. Його герой десять років тому сам малював свастику, а нині її стирає. Завдяки репортажу Ґжеґожа можна глибше зрозуміти психологію людини, яка радикально змінила свої погляди.
«Називай мене Пьотрек, прошу. Це не є справжнє ім’я, але так безпечніше, — просить герой репортажу. У селі, де він мешкає, — 110 будинків, 300 мешканців. Всі одне одного знають, щонеділі бачать одне одного в костелі. Пьотрек живе за 200 метрів від костелу, у столітньому будинку, який купив у 1920-х роках у німців. Його родичі — селяни, що поколіннями працювали біля землі.
Мама Пьотрека хворіє на параноїдальну шизофренію.
— Коли я був малим, вона називала мене хворим. Вона у всьому бачила змову, чула голоси, сварилася з сусідами через вигадані проблеми, дзвонила в поліцію. Не хотіла лікуватись. Коли було зовсім зле, її забирали в лікарню на два тижні або місяць. Та коли поверталася, поверталась і її параноя».
Читати далі мовою оригіналу.
Ілюстрація — Piotr Chatkowski/Gazeta Wyborcza.