Ми вчимося брехати у віці 2-5 років, і дорослими вже робимо це бездоганно. Ми брешемо начальству, партнерам, а понад усе, як виявило одне дослідження, — власним матерям. Пересічна людина бреше десь 200 разів на день. Переважно це невинні побрехеньки на кшталт «У тебе гарне плаття», якими ми змащуємо коліщата людського спілкування. Тоді як «по-крупному» більшість із нас бреше раз чи два на день — заради самопросування, самозахисту, шкоди чи запобігання шкоді іншим.
Невідомо, як нам удається уникати відповідальності. Тіло видає нашу брехню серцебиттям, потовиділенням, мікрорухами м’язів обличчя, ми запинаємося, вивертаємося, обмовляємося «за Фрейдом» — і все одно безпорадно не помічаємо обману. Тисячоліттями люди шукали ідеальний детектор брехні у тортурах, випробуваннях судом Божим та інших екзотичних способах. Втім, жоден метод, навіть сучасний поліграф, іще не забезпечив надійного відокремлення брехні від правди.
Скоро все може змінитися. За кілька останніх десятиліть розвиток дешевих комп’ютерних потужностей, технологій сканування мозку та штучного інтелекту породив нове покоління дієвих інструментів виявлення брехні. Але чи дійсно ми хочемо знати правду — читайте у матеріалі Аміта Катвали для The Guardian мовою оригіналу.
Фото — Seth Joel/Getty Images