Ігор Єфімов займається документальною фотографією близько десяти років. Автор персональних і колективних виставок у різних куточках світу — зокрема в Білорусі, Молдові, Хорватії, Польщі, Франції, Австрії, США та інших країнах. Переможець міжнародних конкурсів та фестивалів вуличної фотографії.
Від початку російсько-української війни Ігор шукав теми, через які можна було б розповісти про цю війну широкій аудиторії. Кілька разів бував на сході, де в одній із частин познайомився з героєм цієї фотоісторії — Олександром Ходосом.
«Батько Олександра був військовим і свого часу служив у Казахстані. Там малий Сашко отримав серйозну травму — хлопчика вдарив копитом у голову кінь. Дивовижно, але через роки саме це врятувало вже дорослому Олександрові життя. Як і батько, він став військовим — і у 2014 році поїхав на Донбас. Там потрапив під артилерійний обстріл — уламком йому проломило потиличну і скроневу кістки, зачепило мозок. Такі поранення зазвичай несумісні із життям, але завдяки дитячій травмі Олександр вижив.
У цій фотоісторії є знімки з Амвросіївки Донецької області, Черкас і Києва. На них — процес реабілітації, буденність, родина, спільний похід по гриби. Мені вдалося стати для Олександра другом — він не звертав уваги на камеру.
Найбільше люблю фотографію, на якій Олександр обіймає доньку, — та світлина привідкриває ще одну грань сильного солдата. Це фото я бачу в серії останнім: це моя оптимістична крапка в історії, де є надія на перемогу і вихід з будь-якої ситуації.
Мене вражає навіть не сама історія Олександра, а його ставлення до пережитого, жага до життя і сила волі. Це не серія фото про пораненого солдата — це історія про боротьбу і силу духу».
[Репортаж опублікований за підтримки Посольства Королівства Норвегія в Україні. Погляди авторів не обов‘язково збігаються з офіційною позицією уряду Норвегії.]