Киргизстан став незалежним майже водночас з Україною, пережив кілька революцій і війну ― здається, країни схожі. Але достатньо від’їхати від столиці, і починається справжня Центральна Азія.
Журналістка Севіндж Нуркіязова разом із фотографом Данілем Усмановим провела день у високогірному селищі Екі-Нарин. Репортаж ― 24 години з життя місцевої родини, від пробудження в холодному будинку до останніх приготувань на завтра, коли все село вже спить.
Тут змішалися три епохи. Середньовіччя з його традицією викрадати дівчат заміж, бо залицятися лінь і дорого. Дев’яності, коли принишкле село дивилося нескінченні серіали. Сучасність, з фермерськими проектами ООН.
Киргизи готують курут, миють золото в гірських річках, освоюють інтернет і пишаються тим, що виховують дітей інакше за інші народи. Вони багато жартують, а жінки розповідають про власне викрадення з радістю ― чоловік після весілля не почав бити. Їхні діти ходять до школи, дивляться «Мауглі», переписуються в месенджерах і постять фото на тлі гір. Їхнє життя лишається таким, яким було, але водночас змінюється.
Читайте репортаж про киргизьке селище у виданні Kloop.
Фото — Даниль Усманов/Kloop.